Творчість Тараса Шевченка завжди була символом української ідеї та державності, викликала загальне захоплення і повагу в суспільстві. Ім’я Кобзаря вшановували в усіх містах Західної України, а в 1865 році було започатковано традицію проведення щорічних Шевченківських концертів, у яких брали участь найкращі мистецькі сили. Шевченкові роковини відзначають і сьогодні, причому не лише в Україні, а й у різних куточках планети, де мешкають українці.
Шевченківські концерти мали велике значення для розвитку музичної культури Галичини, сприяли заснуванню співочих і музичних товариств, були об’єднавчим фактором для української громади. Важливе місце у цих заходах належить постатям світового масштабу, зокрема Соломії Крушельницькій, Модесту Менцинському, Олександру Мишузі.
Величезну роль у проведенні концертів відігравали хори «Боян» і «Бандурист», завдяки яким популяризувалися музичні твори Миколи Лисенка на тексти Шевченка, що ставали основою репертуару кожної імпрези, а також товариств «Просвіта», «Музичне товариство імені Миколи Лисенка», «Рідна Школа», «Українська Бесіда», «Зоря», які залучали до святкових академій різноманітні верстви українського суспільства.
У фондах Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові зберігається великий корпус раритетних матеріалів, які розкривають тему музичної Шевченкіани. Це – афіші й програми концертів, нотні та книжкові видання, оригінальні світлини, архівні грамплатівки, рецензії на концерти, зразки образотворчого мистецтва. Вони знаходяться в особистих архівах співаків Соломії Крушельницької, Одарки Бандрівської, Модеста Менцинського, Іванни Синенької-Іваницької, Михайла Голинського, піаністки Любки Колесси, композитора Станіслава Людкевича та інших.
Однією з найвідоміших виконавиць вокальних творів на тексти Тараса Шевченка є Соломія Крушельницька. У Шевченківських концертах вона почала виступати, ще навчаючись в консерваторії Галицького музичного товариства, й одразу здобула прихильність публіки і музичних критиків. Згодом, уже будучи відомою у світі артисткою, вона ніколи не відмовлялася приїхати на батьківщину, щоб ушанувати Великого Кобзаря. Кожен її виступ був еталонним і отримував найвище визнання.
Уперше артистка взяла участь у Шевченківському концерті у Львові 25 березня 1892 року. Це був великий захід, учасниками якого стали найвідоміші культурні й мистецькі інституції Львова: Товариство імені Тараса Шевченка, «Просвіт»”, «Народна Рада», «Руська Бесіда», «Львівський Боян», «Ватра», «Зоря» й Педагогічне товариство. Проте найвищу оцінку в пресі отримала зовсім молода співачка Соломія Крушельницька: «Панна Крушельницька, найясніша зірка серед зір “Львівського Бояна”, що за короткий час своєї появи у Львові здобула собі таку незвичайну симпатію, мала відспівати соло лише одну пісню “Ой люлі, люлі”, але по знаменитім відспіванні тої пісні дзвінким металічним голосом мусила на невмовкаюче жадання співати другу “Ой місяцю”, ба й третю “Чом, чом чорнобров”. Більше чей-вже годі було, хоч публіка хотіла слухати і слухати солов’їного того співу» («Діло», 26.03.1892 р.).
Наступного року концерт, присвячений Тарасові Шевченку за участю Соломії Крушельницької, відбувся 8 березня 1893 року. Часопис «Діло» так оцінював її виступ: «Не менше спричинився до світлості торжества і сольоспів панни С. Крушельницкой. Молода адептка штуки співала Лисенкову пісню “Нащо мені карі очи”, потом другу надпрограмово, а відтак дует з п. Мишугою. […] І для панни Крушельницкої зібрані гості мали лише слова признання і похвали на устах. Голос рівний, звучний і з широкою скалею сопрановою, хороше фразування, чиста інтонація, ясний вислів, ніжне виголошення і відповідна деклямація – отсе прикмети, котрими вже нині панна Крушельницька розпоряджує і котрі дадуть їй незабаром можливість увійти в круг артисток».
У 1894 році Соломія Крушельницька кілька разів виступала у святкових заходах на честь Шевченка. Так, 16 травня у концерті до 33-ї річниці смерті Тараса Шевченка вона виконала солоспів Миколи Лисенка «Ой одна я, одна». Кореспондент часопису «Діло» зазначав: «Галицька громада досі, мабуть, ще не чула кращої інтерпретації наших пісень народних і Лисенкових, як і подає нам від якогось часу п-на Соломія Крушельницька. Відспівання пісні Лисенка “Ой одна я, одна” показало довгі і совісні студії, по яких знаменита наша співачка піднялася на полі народної творчості і музики Лисенка спеціально. У відспіваній нею пісні тій зрозуміли ми цілу красу й силу Шевченкової лірики, увесь чар і глибину Лисенкової музики, бо ж співачка віддала пісню ту з таким гарячим почуттям і артистичним натхненням, що очарувала всіх і до сліз зворушувала».
27 травня того ж року Крушельницька взяла участь у Шевченківському концерті (Вечорницях) в Жидачеві, де в її виконанні прозвучали українські пісні в обробці Миколи Лисенка «Якби мені, мамо, намисто», «Ой місяцю», «Чом, чом чорнобров?»
25 березня 1895-го Соломія Крушельницька виступила у Концерті до 34-х роковин смерті Кобзаря у Львові в Народному Домі. У програмці заходу, оригінал якої зберігається в архіві Станіслава Людкевича, зазначено два твори Миколи Лисенка на слова Тараса Шевченка в інтерпретації співачки: солоспів «І багата я», дует «Зацвіла в долині» з Миколою Левицьким, а також «Вечорниці» Петра Ніщинського і кантата «Хустина» Генрика Топольницького, в яких Крушельницька співала соло.
Наступний Шевченківський концерт за участю Cоломії Крушельницької відбувся 1 квітня в Стрию. Тоді серед інших прозвучали твори «Якби мені, мамо, намисто» і «Дощик» Миколи Лисенка, дует «Зацвіла в долині» Миколи Лисенка, який співачка виконала разом із Миколою Левицьким, а на завершення – кантата Генрика Топольницького «Хустина» у виконанні Крушельницької, Левицького і хору «Стрийського Бояна».
Навесні 1897 року, повертаючись з Одеси, Соломія Крушельницька завітала до Львова, де 17 березня виступила на концерті в честь 36-х роковин смерті Тараса Шевченка. Рецензент часопису «Діло» за 18 березня писав: «Пальма першенства у вчорашнім концерті припала панні Соломії Крушельницькій, бо вона […] просто очарувала всіх своїм співом. Публіка била брава і домагалася повторення […]. Присутніх полонило проникливе виконання каватини з “Різдвяної ночі”». А народні пісні в обробках Лисенка, як зазначалось, «виходили в інтерпретації панни Крушельницької та при її феноменальному голосі так чудово, що годі було їх наслухатись». Після концерту представники «Львівського Бояна» вручили співачці лавровий вінець на знак визнання «патріотичної готовності, з якою вона причинялася кожного року до звеличення Шевченкового свята».
У 1928 році, під час концертного турне США й Канадою, Соломія Крушельницька також брала участь у концертах, присвячених Кобзареві.
Музична Шевченківська вписана яскравою сторінкою у творчість ще одного відомого українського співака – Модеста Менцинського. Виступаючи на великій оперній сцені за кордоном та на батьківщині, Менцинський не раз брав участь і в Шевченківських концертах. Про його виступи в цих урочистих імпрезах розповідають численні матеріали з архіву співака, що зберігається тепер у фондах львівського Музею Соломії Крушельницької.
Перший виступ Модеста Менцинського в Шевченківському заході відбувся 18 листопада 1898 року у Львові. До участі у святкуванні його запросив композитор Станіслав Людкевич. На цьому концерті Менцинський – тоді ще студент Львівської духовної семінарії, виконав тенорову партію у четвертій частині кантати Миколи Лисенка «Радуйся, ниво неполитая». Львівська преса відзначала, що це був один із найкращих тогорічних концертів у Шевченкові роковини.
На Шевченківські акції запрошували Модеста Менцинського й представники українських громад в Австрії, Німеччині, Чехословаччині. Так, зокрема, на вечорі пам’яті Тараса Шевченка у 1902 році, який влаштували українські студенти у Відні в концертній залі Ронахера, Менцинський виконав пісню «За думою дума» Миколи Лисенка на слова Великого Кобзаря.
27 червня 1914 року в залі Спортової Палати у Львові відбувся святковий концерт, присвячений 100-річчю від дня народження Тараса Шевченка за участю Олександра Мишуги, Модеста Менцинського, який спеціально приїхав на виступ до Львова із Кельна, Богдана Лепкого, хорів «Львівський Боян», «Бандурист» і військового оркестру. Концерт став заключним акордом численних ювілейних заходів у Галичині.
Згадки про цю подію знаходимо у статті Станіслава Людкевича «Йому належить одне з перших місць»: «Коли Мишуга закінчив співати романс В. Матюка “Цвітка дрібная”, на сцені з’явився Модест Менцинський, який прямо з поїзда прийшов на концерт. Два вокальні феномени під знемовкаючі оплески публіки застигли в палких обіймах. Тоді Менцинський без репетицій співав багато романсів Лисенка на тексти Тараса Шевченка і мав великий успіх… Враження від виконання було колосальним: глибокому драматизму і темпераменту співака не було меж».
7 травня 1921 року відбувся великий концерт, присвячений Тарасові Шевченку, який об’єднав українські мистецькі сили в Празі та за її межами. Його учасниками стало багато українців з цілої Чехословаччини, а провідними виконавцями були Модест Менцинський і юна піаністка Любка Колесса, яка тоді лише розпочинала блискучу кар’єру. Ця резонансна подія мала відгуки в українській і чеській пресі, а також у спогадах сучасників.
Про ще один Шевченківський вечір за участю Модеста Менцинського у Празі в 1925 році згадує композитор Микола Колесса: «Ювілейний концерт проходив дуже урочисто в залі імені Б. Сметани. В ньому брала участь також українська піаністка Володимира Божейко, яка виступала з творами В. Барвінського. Модест Менцинський співав, як завжди, з великим піднесенням і успіхом твори М. Лисенка та обробки українських народних пісень».
Активними учасницями Шевченківських концертів на зарубіжних сценах були співачки Іванна Синенька-Іваницька та Іра Маланюк.
Окремою сторінкою музейної Шевченкіани є особистий архів Станіслава Людкевича, який зберігається в Меморіальному музеї композитора. Станіслав Людкевич не лише створив видатні музичні прочитання поетичних текстів Великого Кобзаря в різних жанрах, а й виступав як диригент і активний організатор багатьох Шевченківських акцій. Архів композитора містить рукописи музичних творів, нотні видання, а також програми концертів за його участю.
Широка панорама Шевченківських подій початку ХХ століття представлена в особистому архіві співачки Олени Пясецької. Це – програми концертів, які відбувалися у Львові, Перемишлі й Жовкві. Виконавцями були учениці українського дівочого ліцею і «Руського інституту для дівчат», «ґімназіяльної молоді» в Перемишлі, учні «Академічної гімназії», «Гімназії СС. Василіянок» і учительської семінарії «Рідної Школи» імені Тараса Шевченка у Львові. Часто це були перші виступи згодом відомих у Галичині співаків та інструменталістів.
Окрім учнівських імпрез, зустрічаються програми збірних концертів за участю товариств «Українська Бесіда», «Просвіта» й інших. Привертає увагу програма «Святочного концерту в 66 роковини смерти Тараса Шевченка» за 13 березня 1927 року, в якому силами хорів «Львівський Боян» і «Бандурист» був виконаний «Кавказ» Станіслава Людкевича.
В архіві Олени Пясецької є особливий артефакт – Програма «Шевченкового Ювилейного Здвигу 1914 року», організованого товариством «Сокіл-Батько». Це був II Краєвий здвиг руханкових, пожежних і стрілецьких товариств «Сокіл-Батько», «Український Січовий Союз», «Спортове товариство “Україна” у Львові», «Пласт» та інших, який відбувся у Львові 27–29 червня 1914 року на честь 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Захід став наймасштабнішим в історії Галичини вшануванням Великого Кобзаря, який за значенням вийшов далеко за межі звичайного спортивного свята. Він перетворився на виразну демонстрацію консолідації патріотичних сил, їхньої готовності боротися за українську державу.
Значення музейних артефактів, пов’язаних з ушануванням Тараса Шевченка, є надзвичайно важливим для дослідження історії музичної культури Галичини. Вони засвідчують високий рівень виконавської культури як учнівської молоді, так і професійних мистецьких сил, а також підтверджують велику пошану і любов українського суспільства до постаті Великого Кобзаря.
Данута БІЛАВИЧ, Ірина КРИВОРУЧКА
Фото надані Музеєм Соломії Крушельницької
