Валерія Балаховська: «Ми прагнемо повертати людей до життя музикою»

108

Спекотний липень – час літніх відпусток і довгоочікуваного відпочинку. Але, на жаль, не у 2022 році, коли надважливо триматися разом, допомагати і підтримувати одне одного. Саме тому артисти й запрошені солісти Львівського органного залу з радістю продовжують концертний сезон 2021–2022 і запрошують публіку поринути у прекрасний світ музики.

Щоденні концерти від провідних українських музикантів – це найкращий спосіб хоча б на мить відволіктись від переживань і відчути радість споглядання живого мистецтва, це справді розрада й джерело натхнення для слухачів, які приїхали до Львова звідусіль. Своєю насиченою програмою та соціальною ініціативою, яка допомагає внутрішньо переміщеним особам відвідувати концерти зі знижкою чи безоплатно, дирекція Львівського академічного будинку камерної та органної музики наголошує: «Ми раді всім!»

Орган – це розкіш і, деякою мірою, екзотика для мешканців більшості міст і містечок України. Отож, відвідати органний зал і не послухати звучання цього грандіозного інструмента – все одно, що приїхати до Парижа і не побачити Ейфелевої вежі!
Кожен концерт в органному по-своєму цікавий. Та особливе місце в липневій афіші посідають концерти знаної органістки, солістки Національного будинку органної та камерної музики (Київ), заслуженої артистки України Валерії Балаховської. Високий професіоналізм, багаторічний сценічний досвід і потужна творча енергетика музикантки не залишать байдужими нікого.

Напередодні своїх концертів 7 та 8 липня органістка розповіла про цікавинки нової програми «Пахельбель. Бах. Регер».

– Пані Валеріє! Укотре раді вітати вас у Львові. Ваша липнева програма складена дуже логічно і демонструє еволюцію старовинних жанрів чакони і пасакалії від епохи бароко до найсучаснішої української музики. Чим вас зацікавили саме ці жанри?

– Чакони і пасакалії писали ще старі барокові майстри. І дійсно було цікаво прослідкувати розвиток цих жанрів: як мислили композитори різних країн і часів, як працювали з варіаціями – цим органним мереживом на basso ostinato. Я не вперше формую програму навколо якогось одного жанру. Що з токатами, що з чаконами й пасакаліями цікаво працювати і презентувати їх у такому контексті.

– Останнім часом органний зал відвідало чимало людей, які знайшли у Львові тимчасовий прихисток в умовах жахливої і вкрай непередбачуваної війни, яка охопила Україну. На ваш погляд, музика, що звучатиме на концерті, потребує «підготованого вуха» чи стане приємним відкриттям і для тих, хто, можливо, почує орган наживо вперше?

– Цю програму я вже не раз виконувала і в Україні, і за кордоном. Звичайно, публіка дуже різна, але завжди після концерту слухачі були задоволені. Музика дуже багатогранна, написана у різних стилях, настроях. На мій погляд, ці твори торкнуться серця кожного, бо в них – майстерність, фантазія і душа кожного композитора.

– У програмі є лише один твір, який спочатку був написаний не для органа, а для фортепіано, – Пасакалія відомого українського композитора, львів’янина Миколи Колесси. Її ноти – окраса найбільшої відкритої бібліотеки української музики Ukrainian Scores. Уже десятки органістів їх отримали, а отже українська музика сьогодні звучить в усьому світі! Коли цей твір Колесси з’явився у Вашому репертуарі?

– Твір цей граю давно, і всюди він справляє на слухачів надзвичайне враження. Грала його в Німеччині, на нещодавніх гастролях у Нідерландах. Дякуючи транскрипції для органа, яку здійснив основоположник київської органної школи Арсеній Котляревський, не лише я, а й багато українських органістів мають можливість виконати Пасакалію Колесси, представляючи у світі саме український органний репертуар. Доречно згадати і Чакону Віктора Гончаренка, заключний твір моєї програми, який присвячений саме Арсенію Котляревському. Теж люблю цю п’єсу і з задоволенням виконую на концертах.

– Чакони і пасакалії з їхньою поліфонічною фактурою представляють дуже впорядковану, раціональну сторону музики. Чи близький особисто вам такий підхід до мистецтва і взагалі до творчості?

– Власне, дуже близький. Я люблю, щоб усе було впорядковано, правильно, точно, вчасно. Можливо, для когось це навіть занадто. Але, певно, я так вихована. Утім це не свідчить про те, що я беземоційна чи не можу вкласти власні почуття у виконання. Можна порівняти це з інтер’єром квартири, у якому не можуть бути, умовно кажучи, лише стіни, стіл і стільці. Бо затишок створюють квіти, горнятка, рушнички тощо.

Тобто, ні в житті, ні в мистецтві не обійтися без фантазії, самовираження і творчості. При сталій основі (в даному випадку це тема, яку композитор «одягає» у варіаційне «вбрання»), кожен музикант, маючи власний досвід і певні знання у різних музичних стилях, додає у виконання свої барви, індивідуальне бачення.

– Під час війни відвідування концертів набуло особливого значення. Це один із тих якірців, якими ми чіпляємося за звичне життя. Що у цей момент переживаєте ви як людина, як українка і мисткиня?

– Для мене зараз так само кожен концерт особливий. Після кількох днів, проведених у підвалі в Києві, й іще кількох тижнів, які ми з родиною провели у Львівській області, було важко отямитися і вийти на сцену. Коли Іван (Остапович) і Тарас (Демко) запропонували мені зіграти перший після початку повномасштабної війни концерт, я справді розгубилася, бо не мала навіть найнеобхідніших речей. Солістка органного залу Надія Величко позичила мені концертні туфлі, інші колеги Олена Мацелюх і Світлана Позднишева роздрукували ноти. Грати морально було важко, переживала, що й глядачі нині думають зовсім про інше, багато з них бачили справжні жахи.

Тепер для мене кожен виступ – це свято і велика відповідальність, бо і ми, артисти, працюємо на своєму фронті. Наше завдання – допомагати чим можемо: ми прагнемо повертати людей до життя музикою, працею. Гастрольний графік музикантів сьогодні теж спрямований на підтримку України. Нещодавно в рамках двотижневого турне з Ансамблем класичної музики імені Бориса Лятошинського у Нідерландах ми відіграли 12 концертів, які допомогли зібрати кошти для українських біженців. У серпні теж матиму сольні виступи у Львові та Києві, після чого вирушаю на органний фестиваль до міста Каунаса (Литва). Вірю, що промоція усього українського як ніколи наближає нас до перемоги!

Отож, Валерія Балаховська запрошує слухачів насолодитися звучанням органних чакон і пасакалій на концертах 7 та 8 липня у Львівському органному залі. Організатори гарантують найяскравіші емоції, що збережуться ще довгий час після завершення концерту. Як бонус – приємна літня затишна атмосфера, що панує у глядацькій залі.

Вікторія АНТОШЕВСЬКА

Фото надані Валерією Балаховською