Нещодавно світ побачила незвична для сучасного читача книга «Шлях до визнання», присвячена життю й творчості Володимира Рожка – ректора Національної музичної академії України імені Петра Чайковського
У чому ж її відмінність від інших видань мемуарного ряду? Насамперед вона привертає увагу щирістю і відвертістю автобіографічної частини. Читаєш її із великою цікавістю, ніби перегортаєш сторінки щоденника відомої публічної людини.
Автор детально розповідає про життєві колізії, людські стосунки, родину, школу, навчання у Ніжині, Харкові, навчання і роботу в Києві, Москві… Володимир Рожок вступає у своєрідний діалог із читачем, змушуючи його поринути в атмосферу тяжких повоєнних років, у які пройшли дитинство та юність, захоплює власними поглядами на ті історичні події, свідком і учасником яких став за велінням долі.
За формою ця частина книги наближається до літературно-художнього нарису, в котрому думки автора висловлюються вільно й невимушено, – це своєрідний «монолог уголос» людини, яка, попри всі складності життя, крокувала до своєї мети – служінню музиці й театру. Володимир Рожок – непересічна особистість у культурному просторі України: простий сільський хлопець із Чернігівщини пройшов нелегкий шлях до державного діяча. Він – доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент Національної академії мистецтв, народний артист України. Всі ці регалії – результат його подвижницької, самовідданої праці на ниві українського музично-театрального мистецтва.
Зі сторінок видання постає справжній трудар, котрий, де б не працював, на яких посадах не перебував, усюди робив багато корисних справ, які стали знаковими для культурного процесу в Україні. Його діяльність у Національній опері, організація Міжнародного конкурсу диригентів імені Стефана Турчака, три монографії про цього славетного українського митця, потужна праця, упродовж ось уже 12-ти років, ректором НМАУ імені Петра Чайковського, – все це ті кроки життя, котрі й склали долю нашого сучасника, який вкладає душу в усе, чим займається.
Друга частина книги «Грані особистості» цікава читачам думками колег. Так, відомий музикознавець Леся Олійник, говорячи про життєве кредо Володимира Рожка, підкреслює: «…завжди вражалася його жагою до якнайповнішого пізнання всесвіту музики і театру та пасіонарного бажання реалізувати свої можливості у царині мистецтва».
Усі колеги Володимира Івановича відзначили у статтях багатовимірність його талантів. Він – знаний учений, педагог-просвітитель, диригент, публіцист, організатор, музично-громадський діяч…
У третьому розділі видання «Визнання» Анатолій Авдієвський, Дмитро Гнатюк, Мирослав Скорик, Євген Станкович, Андрій Демиденко, Євген Савчук, Марина Черкашина-Губаренко, Петро Чуприна, Дмитро Остапенко та інші внесли дуже яскраві штрихи до портрета ювіляра (книжку приурочено до 70-річчя від дня народження Володимира Рожка). Багато у їхніх статтях написано про людяність, товариськість, доброзичливість Маестро. Виразними на сторінках книги є виступи колег – ректорів вишів України й представників дипломатичних місій.
Вихід такого видання у світ – дуже потрібна справа в наш час, який потребує фахівців, відданих своїй професії, розвитку української культури. Висловлювання видатних діячів тільки підкреслили необхідність появи масштабної публікації про людину, яка створила себе сама.
Книга «Володимир Рожок: Шлях до визнання» гарно видрукувана в Ніжині. Вона багата на ілюстративний матеріал. Відзначаю роботу редакційної колегії під головуванням Лесі Олійник, редактора Ольги Голинської і художника Вадима Вересюка.
У цілому ж видання буде цікавим як для професіональних музикантів, так і широкого кола читачів. У ньому вдалося показати Володимир Рожка яскравим представником свого часу: складної епохи другої половини ХХ – початку ХХІ століття.
Галина СТЕПАНЧЕНКО