Молоді композитори – молодим музикознавцям: про свою професію і бачення майбутнього

Бути молодим фахівцем – справа нелегка у будь-якій сфері, а бути молодим композитором – то й поготів! Нині ситуація для митців в Україні особливо непроста: через повномасштабну війну, розв’язану росією, активність мистецького життя значно сповільнилася. Та й навіть поза трагічними обставинами воєнного часу здобувати визнання і популярність, а буквально – почути власні твори не лише на звітному концерті класу свого викладача, а й із великої сцени – ще той квест для молодих амбітних композиторів.

Сімдесят із лишком років тому Артур Онеґґер констатував: «Певно, треба більше дивуватись не тому, що твори молодих не виконують, а тому, що їх усе ж іноді включають до програм концертів». І далі, іронізуючи, додав: «Що за зухвала зарозумілість вклинюватись туди, де звучить музика Моцарта чи Бетховена, з аргументами, начебто і у вас є щось таке, про що варто сказати! Це аніскілечки не цікавить диригентів. У них уже давно і без вас є багато партитур для виконання».

Наскільки змінилась ситуація відтоді, як оцінюють свої перспективи сучасні молоді українські композитори, якою бачать новітню музику, які цінності плекають у власній творчості – про це ми вирішили дізнатись із перших вуст, тому звернулись із низкою питань до найяскравіших студентів-композиторів і випускників Національної музичної академії України.

Максим Поплінський, студент класу професорки Лесі Дичко

1. Що стало першоімпульсом твого вступу на композиторський факультет?

Імпульсу як такого не було. Моя викладачка з теорії музики порадила мені це, бо вирішила, що було б добре, якби я, закінчивши коледж по класу скрипки, вступив до академії на композицію. Але назвати це першим імпульсом не можу, адже написання музики й до того мене цікавило.

2. Що для тебе означає слово «композитор»?

Не більше, але і не менше, ніж його класичне значення. Багато хто романтизує цей термін, позбавляючи його, на мою думку, справжньої суті.

3. Чи обов’язково мати музичну освіту, щоб бути композитором?

А чи обов’язково бути сантехніком, аби лаштувати труби? Все питання в компетентності.

4. Хто з видатних композиторів минулого або сьогодення надихає тебе?

Ніхто. Натхнення дуже допомагало на перших етапах (що зайняли років десять, гадаю). Проте, надихаючись кимось, маєш небезпеку зробити «помилку того, хто вижив».

5. Чи вважаєш ти, що композитор повинен знати всі існуючі композиторські техніки і вміти з ними працювати?

А чи хоч один композитор знав усі техніки?

6. Яка з існуючих композиторських технік тебе найбільше приваблює?

Техніки не мають приваблювати.

7. Булез вважав, що музика має багато напрямів, але одну головну течію. Чи можна так сказати про наш час, і в такому разі – що є головною течією нашого часу?

Головна течія музики – це звук. Усе інше – маленькі чи великі тимчасові хвилі. Не забуваймо про звук!

8. Як плануєш реалізовувати свою професію в житті?

А хтозна… Не хотів би, щоб моя професія обмежувалася композиторством. Власне, жоден із тих, кого ми голосно називаємо композитором, керуючись лише контекстом найбільшого внеску, не був суто композитором, а їхня доля склалася по-різному в залежності від безлічі факторів. Тож побачимо які фактори зіграють.

9. Як ти оцінюєш сьогоднішній стан української музичної культури (у її творчій, композиторській іпостасі)?

Скажу непопулярну річ: погано. Через обставини й ті самі фактори ми потрапили у течію. Але вона, гадаю, ще не скоро виведе нас на той напрямок, у якому ми знайдемо справжню цінність нашої культури. Але дуже на те сподіваюся.

10. Якою, на твою думку, буде музика через 100 років?

Сподіваюся, в ній досі будуть звуки. Із тим, як швидко нині плине час, вгадати дуже складно. А той самий Булез – ой як помилився у передбаченнях.

11. Чи змінилося за роки навчання твоє ставлення до обраної професії?

Так, дуже. І, на жаль, у гірший бік. Тепер моєму ставленню знадобиться реабілітація.

Антон Стук, молодий композитор, викладач кафедри композиції та інструментування НМАУ

1. Що стало першоімпульсом твого вступу на композиторський факультет?

Напевно просто цікавість. Я тоді зовсім не мав жодного розуміння про результат навчання й узагалі якісь професійні перспективи. Не кажучи про уявлення щодо ринку музики, а також доцільність написання музики. Те, що тоді здавалося слушним, мені зробити не вдалось, тож я той варіант відкинув як такий.

2. Що для тебе означає слово «композитор»?

Перш за все – професіонал, котрий створює якусь річ (за суттю це час) при допомозі різних звукових хвиль, які він відбирає та організовує у свій, бажано унікальний спосіб (без цього все інше втрачає силу й сенс).

3. Чи обов’язково мати музичну освіту, щоб бути композитором?

Освіта – цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь і навичок або їхнього вдосконалення (Енциклопедія освіти / АПН України, гол. ред. В. Кремень. – Київ: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.). Згідно з таким визначенням, – це так, але не обов’язково вона має бути формальною із дипломами та іншими атрибутами.

4. Хто з видатних композиторів минулого або сьогодення надихає тебе?

Хіба що Йоганн Себастьян Бах.

5. Чи вважає ти, що композитор повинен знати всі існуючі композиторські техніки і вміти з ними працювати?

Ні. Ніхто ж наче не домовлявся, що композитор це комусь винен? Для мене зараз (станом на листопад 2022-го) мистецтво – це про передачу тих чи інших відчуттів, відтворення нових вражень і переживань з особистого досвіду.

6. Яка з існуючих композиторських технік тебе найбільше приваблює?

Усі (а значить жодна). Я просто роблю те, що вважаю за доцільне в кожному конкретному проєкті (а коли є технічне завдання чи референс, то варто робити те, що їм відповідатиме).

Напрямів і справді багато, але течій, на мою думку, є (і завжди було) дві: цікава і нудна. Думаю, нудного більше (і не тільки зараз). Тут мала би бути банальна цитата про жанри, але її нема (сміється).

8. Як плануєш реалізовувати професію у житті?

Навколо будь-якого продукту чи діяльності слід створювати спільноту. Напевно саме цим і треба зараз займатися, але не знаю як.

9. Як ти оцінюєш сьогоднішній стан української музичної культури (у її творчій, композиторській іпостасі)?

Наразі добре, що вона є і час від часу має якісь цікаві явища.

10. Якою, на твою думку, буде музика через 100 років?

Буде щось цікаве і щось нудне. Про все інше – до спіритів, екстрасенсів, ворожок.

11. Чи змінилося за роки навчання твоє ставлення до обраної професії?

Так.

Марія Арестович, студентка класу професора Ігоря Щербакова, співзасновниця Центру музики молодих

1. Що було першоімпульсом твого вступу на композиторський факультет?

Я з дитинства створювала музику. Оскільки вона стала частиною мого життя, я вирішила удосконалювати свій талант і розвиватися в професійному напрямку.

2. Що для тебе означає слово «композитор»?

Це творець. Людина, яка з нічого створює шедеври.

3. Чи обов’язково мати музичну освіту, щоб бути композитором?

Композитором може бути будь-хто, але лише людина з музичною освітою зможе це правильно занотувати й подати.

4. Хто з видатних композиторів минулого або сьогодення надихає тебе?

Я слухаю музику багатьох, але саме в цей період творчості надаю перевагу Вікторії Польовій і Валентину Сильвестрову.

5. Чи вважаєш ти, що композитор повинен знати всі існуючі композиторські техніки і вміти з ними працювати?

Композитор – це експериментатор. Він має спробувати все, щоби потім обрати те, що йому до душі.

6. Яка з існуючих композиторських технік тебе найбільше приваблює?

Наразі я в пошуку. Виділити щось одне не можу.

Я не повністю згодна з Булезом. Завжди знайдуться люди, які хочуть виходити за рамки. Вони не «пливуть за течією». Тому виділити щось одне важко.

8. Як плануєш реалізовувати свою професію в житті?

Я вже професійно реалізовуюсь. Мої твори звучать у програмах багатьох концертів, які організовую я і колеги.

9. Як ти оцінюєш сьогоднішній стан української музичної культури (у її творчій, композиторській іпостасі)?

На музичну культуру великий вплив має навколишня ситуація. У наш складний час музика дуже активно розвивається. Протягом кількох місяців ми отримали багато цікавих творів. Співаючи нові пісні, слухаючи нову музику, наш народ знаходить сили рухатись уперед.

10. Якою, на твою думку, буде музика через 100 років?

Досить важко сказати. Адже я не знаю, що відбуватиметься протягом цих років. Єдине, що можу сказати: нас очікує синтез електронної музики зі звучанням акустичних інструментів.

11. Чи змінилося за роки навчання твоє ставлення до обраної професії?

Так. Після знайомства з відомими композиторами я ще більше «запалилася» бажанням писати нову музику. Мрію, щоб і через роки моя творчість була актуальною.

Олексія Сук, студентка магістратури класу викладача Миколи Ковалінаса

1. Що було першоімпульсом твого вступу на композиторський факультет?

Однозначно важко сказати. Із тим, що таке композиція, я почала знайомитися років із 10-ти у класі Олени Ільницької. При вступі подавала документи у кілька вишів на різні факультети, але композиція була від початку на першому місці.

Як то кажуть, підкинь монетку, щоб у момент польоту зрозуміти, який варіант ти врешті більше хочеш отримати. Так і сталося зі мною під час вступних іспитів. У старших класах була завантажена й навіть хотіла покинути композицію, але композитор Іван Тараненко дав мені тоді за це прочуханки, додатково змотивувавши не полишати це діло.

Також до сцени я тоді не відчувала великої жаги, тому хотіла створювати музику не «в моменті», а мати над нею «владу» задовго до її появи перед слухачами. Тож, мабуть, усе разом і спонукнуло мене до вступу на композиторський факультет: підтримка, бажання створювати щось своє, всебічність професії.

2. Що для тебе означає слово «композитор»?

Це той, хто створює, комбінує, конструює і отримує щось нове. Як архітектор для будівельників і споживачів, – законодавець моди серед поціновувачів трендів. Утілювач естетики й духу своєї епохи, творець історії.

3. Чи обов’язково мати музичну освіту, щоб бути композитором?

Зробити так, щоби в навушниках не було тихо, може, при бажанні, будь-хто. Але ж композитор має бути всебічно розвиненим: без освіти партитуру не напишеш.

4. Хто з видатних композиторів минулого або сьогодення надихає тебе?

У різні періоди по-різному. Дивлячись над яким матеріалом на той момент іде робота: вокальним, фортепіанним, оркестровим чи електронним. Наприклад, за період написання вокально-електронних творів мене надихало прослуховування музики Джорджа Крамба, Беата Фуррера, Арнольда Шенберга. Із вітчизняних – Алли Загайкевич.

5. Чи вважаєш ти, що композитор повинен знати всі існуючі композиторські техніки і вміти з ними працювати?

6. Яка з існуючих композиторських технік тебе найбільше приваблює?

Відповім на два запитання разом. Усі техніки знати неможливо, тим паче в наш час. Але варто ставити за мету ознайомитись із якомога більшими сучасними, і, звичайно, всі усталені й фіксовані у постійному світовому використанні слід знати. Далеко не всі з них підходять для мого власного стилю, та й використовувати їх раджу в потрібному контексті й жанрі.

Найпривабливіша техніка, як на мене, – це особлива нота. Вона не може бути єдиною і самою по собі. Головне, – щоби вона була доречною в гарному творі.

У ХХ столітті відбувся відхід від традиційного розуміння музичного матеріалу: експерименти зі звучаннями, формами, суміш стилів. На мою думку, в епоху постмодернізму композитори й слухачі перенаситились цим змішанням стилів, еклектикою можливих комбінацій. Тому нині на передній план виходить певна спрощеність, повернення традиційного, але з домішками перформативності, гротеску, полістилістики тощо.

Залишаються концептуалізм, робота над новими звучаннями і їхніми поєднаннями. Проте ці елементи мають більше спільного з музичним естетичним матеріалом. Шокування публіки чимось незвичним, що має віддалений стосунок до музичного матеріалу в традиційному розумінні, відходить на задній план.

Твори в наш час набувають систематизації та узагальнюють попередні множинні експерименти. Вся донині присутня різноплановість збирається у єдине виважене ціле, що спонукає до появи нового бачення музичного контексту.

8. Як плануєш реалізовувати свою професію в житті?

Мені завжди хотілося лишатись в осередку елітарного мистецтва, у сфері сучасної академічної музики, але поєднувати цю творчість із написанням комерційної музики для широкого кола слухачів.

9. Як ти оцінюєш сьогоднішній стан української музичної культури (у її творчій, композиторській іпостасі)?

У нас сильна композиторська школа, відповідно – традиції передаються. Війна спонукнула світ зацікавитися нашою творчістю й музичною культурою. Шкода лише, що таким шляхом.

Багато хто зараз емігрує. Це не є плюсом для осередку музичної творчості в державі, але багато митців продовжують представляти за кордоном свою творчість із позиції саме українського композитора чи виконавця, що, звичайно, позитивно впливає на популяризацію української музики. А нам є що показати.

Для покращення розвитку музичної культури на наших теренах хочеться, щоби виконавці перестали сахатися сучасної музики, – у них має бути бажання її більше виконувати.

10. Якою, на твою думку, буде музика через 100 років?

Зараз дуже помітна тенденція до електронізації, тож, звичайно, цифрового формату буде більше і сфера електронної композиції матиме певні переваги. У зв’язку з тими ж технологіями з’являться, можливо, варіанти для удосконалення якості живого виконання.

Акустична музика існує давно, але досі шанується, тож вона навряд чи поступиться місцем через століття. У будь-якому разі ми вже того не дізнаємось. Але як композиторка, я зроблю усе можливе, щоб музика стала на той час іще кращою.

11. Чи змінилося за роки навчання твоє ставлення до обраної професії?

Ця професія більше не здається такою романтизованою, якою видавалася колись. За роки навчання я зрозуміла, що це – інтелектуальна плідна праця, котра потребує всебічного розвитку, практики, навичок і багато психологічних ресурсів.

Артем Бриль, студент магістратури класу професора Ігоря Щербакова

1. Що стало першоімпульсом твого вступу на композиторський факультет?

Ще під час навчання на третьому курсі музичного коледжу я написав твір «Вечірнє море» для струнного квінтету й фортепіано і поставив собі за мету виконати його на композиторському конкурсі. Наприкінці репетиційного процесу, який тривав кілька тижнів, після першого цілісного виконання п’єси я був глибоко вражений тими емоціями, які відчував під час гри та після неї. Напевно, це я б і назвав першоімпульсом.

2. Що для тебе означає слово «композитор»?

Той, що музику створює.

3. Чи обов’язково мати музичну освіту, щоб бути композитором?

Так. Як на мене, музична освіта – це, як мінімум, певний ряд умінь і навичок, які допомагатимуть композиторові у творчості.

4. Хто з видатних композиторів минулого або сьогодення надихає тебе?

Борис Лятошинський, Яніс Ксенакіс, Святослав Луньов.

5. Чи вважаєш ти, що композитор повинен знати всі існуючі композиторські техніки і вміти з ними працювати?

Композиторських технік дуже багато і опанувати належним чином їх усі, напевно, фізично неможливо. Але я переконаний, що композитор має розбиратися принаймні в тому, що робить.

6. Яка з існуючих композиторських технік тебе найбільше приваблює?

Стохастичний метод Ксенакіса.

Я думаю, що наш час – це продовження індивідуальних пошуків.

8. Як плануєш реалізовувати свою професію в житті?

Сподіваюся й далі займатися музикою.

9. Як оцінюєш сьогоднішній стан української музичної культури (в її творчій, композиторській іпостасі)?

Останнім часом у мене складається стійке враження, що українська музична культура перебуває у кризовому стані. Частково тому, що вона – далеко не перше, що зараз цікавить людей.

10. Якою, на твою думку, буде музика через 100 років?

Я думаю, що розвиток музики щільно пов’язуватиметься із цифровими (і не тільки) технологіями.

11. Чи змінилося за роки навчання твоє ставлення до обраної професії?

Так. Я зрозумів, що вона вибаглива й примхлива, але щедро винагороджує тебе, якщо працюєш.

Олександр Чорний, студент магістратури класу Алли Загайкевич, випускник Hochschule für musik Hanns Eisler Berlin, співзасновник Центру музики молодих

1. Що було першоімпульсом твого вступу на композиторський факультет?

Мій останній міжнародний конкурс піаністів пройшов дуже невдало – я вибув у першому турі через те, що останній тиждень витратив не на підготовку, а прочитання книги «Техніка сучасної композиції». Мабуть, для мене це було сигналом, що треба рухатись у напрямку створення музики. До того ж, я вже рік перед тим цікавився саундтреками до фільмів та ігор, слухав і аналізував їх окремо від першоджерела.

2. Чим для тебе є визначення «композитор»?

Композитор музики, music composer (я часто працюю в кіноіндустрії; там композиторів зазвичай два: один музичний, а другий – той, що компонує візуальні спецефекти) – це людина, яка працює з музикою: вона її створює, змінює або нищить.

3. Чи обов’язково мати музичну освіту, щоб бути композитором?

Необов’язково. Все залежить від мети, яку ставить перед собою композитор. Якщо він або вона прагне самовираження як незалежний артист, то освіта зовсім не потрібна і не є показником якості або цікавості музики. Якщо ж планує побудувати кар’єру в рамках якоїсь інституції, розкрити наукові компоненти музичних творів або стати вчителем / професором із композиції, – це вже зовсім інша справа.

4. Хто з видатних композиторів минулого або сьогодення надихає тебе?

Кумирів як таких немає, але можу сказати, хто, на мою думку, творить основу для нової музики України: це Алла Загайкевич, Олексій Шмурак і Максим Коломієць. У нас багато й інших визначних митців, не кажучи вже про метрів, живих класиків. Але пріоритетним для мене завжди було поєднання інновацій, нових сенсів і форм із самоусвідомленням себе як українського композитора.

Щодо зарубіжних живих композиторів, можу відзначити Георга Фрідріха Гааса, Хельмута Лахенманна та Олександра Шуберта. Це люди, які вже заклали або закладають фундамент музики ХХІ сторіччя. З історичних композиторів – це Мортон Фельдман і Клод Дебюссі, останній у своїй творчості має, на мою думку, ідеальний баланс «свіжості» й емоційної перцепції.

5. Чи вважаєш, що композитор повинен знати всі існуючі композиторські техніки і вміти із ними працювати?

Дивлячись для чого. Зазвичай кожен композитор по-своєму формує пріоритети в опановуванні тих технік, які краще відповідають його мистецьким задачам і цілям. Мені подобається комбінувати різні композиторські техніки для створення однієї щільної атмосфери.

6. Яка з існуючих композиторських технік тебе найбільше приваблює?

Мені більше імпонує працювати з часом, простором і, як результат, – індивідуальним слухацьким досвідом. Будь-яка композиторська техніка для мене – це інструмент для досягнення цього досвіду, – не більше й не менше.

7. Булез вважав, що музика має багато напрямів, але одну головну течію. Чи можна так сказати про наш час? Якщо так, то що є головною течією нашого часу?

Сучасна музика дуже полівекторна, і я, скоріше, бачу її як суму мікротечій, яких зараз стільки ж, скільки є самобутніх сучасних композиторів. Тобто – дуже багато. Якщо мислити абстрактно, то це і є головна мета-течія нашого часу, котра постійно розпадається, саморозгалужується, самодифузує.

8. Як плануєш реалізовувати свою професію в житті?

Нова Музика не може існувати без товариства, яке її підтримує. Моя ціль – бути впевненим, що таке товариство в Україні існує і постійно розвивається.

9. Як оцінюєш сьогоднішній стан української музичної культури (у її творчій, композиторській іпостасі)?

Якщо брати культуру пошуків нових сенсів, то низький. Сучасна музика – це те, що розвивається в результаті взаємодії автора та аудиторії. А ці складові з початком епідемії COVID-19, а особливо після вторгнення росії в Україну і розв’язання нею повномасштабної війни виявились розірваними. З іншого боку, актуалізація нас як держави і нації у всьому світі відкриває дедалі більше можливостей для творчої співпраці. Наша мета – не втратити ці можливості й використати їх для здобуття нових творчих висот.

10. Якою, на твою думку, буде музика через 100 років?

До того часу штучний інтелект навчиться робити симфонії у віденському стилі менше, ніж за одну секунду, а за другу – створить віртуальних музикантів, які це все зіграють. Композитори все ще існуватимуть, але працюватимуть на зовсім іншому рівні психоакустичного досвіду. На перший план вийде персона композитора як особистості, зв’язок його когнітивної діяльності з творчістю.

11. Чи змінилося за роки навчання твоє ставлення до обраної професії?

Так, у кращу сторону. Сучасна академічна музика – це спектр нових вражень. І чим глибше в неї занурюєшся, тим більше захоплюєшся та отримуєш задоволення від власної творчості й музики інших композиторів.

Матеріал підготували студентки IV курсу історико-теоретичного факультету НМАУ Людмила ВОЙЦЕХОВИЧ, Дар’я ГАЙДАШЕВСЬКА, Тетяна НОВИЦЬКА, Марина ШИЛІНА