Віктор Лісовол, закарбований на граніті

6
Share Button

15 липня у Вишгороді було встановлено меморіальну дошку відомому бандуристу, композитору, заслуженому працівнику культури України Віктору Лісоволу, який мешкав у цьому місті з 2007 до 2013 року

На відкритті були присутні та виступили: голова Вишгородської РДА В’ячеслав Савенок, поет-пісняр, народний артист України Вадим Крищенко, народна артистка України, волонтер Світлана Мирвода, Ансамбль «Козацькі забави» під керівництвом народного артиста України Андрія Вереса, Хор «Золотий вік» (м. Вишгород), Хор «Гомін» імені Леопольда Ященка (м. Київ), письменник Роман Коваль, кобзарі й бандуристи Тарас Силенко, Віталій Мороз та Олександр Гончаренко, меценати Валерій Виговський та Анатолій Козачок, донька дружини кобзаря, режисер театру Патімат Мірзоєва, вишгородські просвітяни Сергій Прокопенко та Галина Дмитренко, радник голови Вишгородської РДА Стефанія Сідляр.

На захід, який тривав понад 3 (!) години, прибули вишгородці та приїхало багато гостей зі столиці. Відкривати меморіальну дошку випала честь другу бандуриста-композитора Вадиму Крищенку й відомому громадському діячеві Валерію Виговському.

Віктор Лісовол — бандурист, композитор — народився в Семенівці Полтавської області, дитинство провів на Оболоні в Києві. Батько Віктора загинув на війні. Сина виховала мати — Надія Сергіївна Заворотня, яка знала безліч українських пісень, грала їх на гітарі. Вагому роль у духовному розвитку Віктора Лісовола зіграли твори Василя Симоненка, Івана Драча та Бориса Нечерди.

Перший публічний виступ Лісовола як бандуриста відбувся у жовтні 1971 року у Київському музеї Тараса Шевченка. 19 жовтня 1969-го відбувся дебют Віктора Лісовола як барда на Українському радіо. Цю першу передачу про нього організував Вадим Крищенко.

1973 року закінчив студію кобзарського мистецтва при Українському хоровому товаристві. Виступав на концертах як кобзар, співак хору «Гомін», учасник Капели бандуристів (1987—1991). 1988-го при капелі закінчив кобзарську студію. Входив до громади Національної спілки кобзарів України.

Найвідоміша композиція, написана Лісоволом, — «Наливаймо, браття, кришталеві чаші» на слова Вадима Крищенка. Під цей марш крокує сучасне українське військо. Без дозволу авторів видатний польський режисер Єжи Гофман використав її у фільмі «Вогнем і мечем». Тож, хоча стрічка від прокату й отримала мільйонні прибутки, українському бандуристові, окрім морального задоволення, нічого не дісталося.

Голова Вишгородської РДА В’ячеслав Савенок, поет-пісняр Вадим Крищенко, меценат Валерій Виговський та учасниця хору «Гомін»

Загалом кобзар Лісовол створив понад 70 мелодій. У збірнику «50 пісень Віктора Лісовола» (2007 р.) представлено частину його доробку — 50 історичних дум і пісень на вірші Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Володимира Сосюри, Дмитра Луценка, Павла Тичини, Вадима Крищенка та інших знаних поетів, а також фольклорні обробки. Серед відомих композицій — «Ой під лісом та під Лебедином», «Про Абазина», «З Полтавського бою», «Ой повійте, вітри, з далекого краю», «Дума про отамана Зеленого», «Кричать сичі та чорний ворон кряче», «Скільки літ Вкраїна-мати…», «Вставай, народе», «Як рушали козаченьки»…

Особистість Віктора Лісовола – це той діамант, який виблискуватиме в плеяді діячів української культури, котрі є символом і душею української нації. Віктор Іванович був справжнім корифеєм. Пророчими стали слова Леоніда Череватенка: «Лісовол співав, будив, надихав розгублених українців, він створив всенародну маршову пісню, під яку сучасне українське військо переможно крокує у майбутнє».

Гурт “Козацькі забави”

Залишились музика й пісні, книги, друзі, рідні та однодумці, а також добре імя і світла пам’ять про людину, яка випромінювала багатства душі для рідного народу. В тому, що тепер на будинку, де жив останні роки життя Віктор Лісовол, буде меморіальна дошка, є велика справедливість, данина пошани митцеві, чиє ім’я становить славу і гордість кобзарства України. А найкращим пам’ятником патріоту будуть наші добрі справи для процвітання вільної, незалежної, демократичної, соборної європейської держави.

Георгій ЛУК’ЯНЧУК

Фото автора статті

Share Button