Володимир Рунчак: інтерв’ю напередодні фестивалю

146
Share Button

14–19 квітня, у НМАУ імені Петра Чайковського відбуватиметься Перший фестиваль сучасної і класичної музики «Нова музика в Україні». Нам вдалося взяти інтерв’ю у натхненника цієї акції Володимира Рунчака

– Володимире Петровичу, як виникла ідея зробити фестиваль, і що ви від нього очікуєте?

– Як відомо, наш ансамбль «Нова музика в Україні» вже 30 років займається популяризацією сучасних творів українських і західноєвропейських композиторів – перші концерти ми почали давати у 1988-му. У минулому році на базі академії був заснований проект під назвою «Сучасна ансамблева музика». Ми дали три концерти колективом, що постійно оновлюється. Це пов’язано з тим, що участь у ньому беруть студенти, які обрали цей предмет «за вибором». Починалась наша спільна робота з участі усього 10-ти осіб, а під кінець року до ансамблю записався 61 студент. Його вже навіть можна назвати малим симфонічним оркестром. Ми граємо різні твори, розвиваємось різнопланово, і ось зараз виникла ідея зробити однойменний фестиваль «Нова музика в Україні» на базі НМАУ. Його репертуарна політика базується виключно на ініціативі викладачів і їхніх студентів, які, звичайно, мають відповідати високому мистецькому, технічному й виконавському рівню. Відбудеться 6 концертів: 5 у Малому залі та 1 – у Великому залі консерваторії. Звичайно, організація заходу не була б можливою без допомоги керівництва Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, Національної всеукраїнської музичної спілки та Концертної серії «Нова музика в Україні».

– То організація фестивалю є для вас новим досвідом?

– Це наш перший досвід такого плану, та є надія, що все вийде. Хоча наші ресурси обмежені, вся академія долучилась до допомоги: керівники кафедр, факультетів, декани, проректори, ректор, за підтримку яких я дуже вдячний. Раніше у вищих навчальних закладах подібної уваги до того, аби навчити студентів виконувати сучасну музику, можна сказати, не було. Дивовижно, що зараз із невеличкого ансамблю ми переросли в оркестр та навіть намагаємось зробити фестиваль.

– Що, на вашу думку, є особливою рисою цього фестивалю?

– Можливо те, що він не зациклюється суто на сучасній музиці, як це часто буває. І загальномузичним, у якому звучать тільки класичні твори, його теж не назвеш. До конкретних імен композиторів даний фестиваль також не прив’язується. Ми дотримуємось зовсім іншої доктрини: музика – єдиний процес, де знайдеться місце і сучасному мистецтву, і класиці, і джазу, і фольклору тощо.

– І хто з виконавців допоможе вам у цьому?

Олександр Саратський

– Ну, візьмемо, наприклад, Біг-бенд Олександра Саратського «СараБанда». Досвід поєднання з ним повинен показати, що немає жодної конфронтації між жанрами – навпаки, слухачі можуть насолодитись улюбленими творами, а потім із задоволенням слухати продовження концерту й відкрити для себе щось нове. У плануванні програм ми завжди намагаємося дотримуватись «об’єднання музики», аби не ділити її за жанрами, щоб не шкодити усім. Наскільки це вдасться у даному фестивалі, побачимо з часом. Ми не хочемо бути ортодоксами й казати, що так буде завжди. Можливо, щось і змінюватиметься за умов появи «свіжих», актуальних форматів, нам буде цікаво спробувати все нове.

– Чим ви керувались у виборі творів, що прозвучать?

– Цей принцип радикально відрізняється від прийнятого на інших фестивалях, та якою мірою він вдалий, нам іще доведеться побачити. Він полягає у тому, що ми звернулися до керівників кафедр і студентів із пропозицією висувати для виконання, наприклад, українські музичні твори зі свого учбового репертуару. Такого підходу до організації програми я раніше не зустрічав, і він одразу ж зацікавив нас тим, що не нав’язує нікому щось конкретне. А досить часто буває, коли твори обираються чи відповідно до смаків художнього керівництва, чи з урахуванням можливостей фінансування, чи просто з огляду на однодумців або друзів. У нашому випадку виконується та музика, що пройшла певне «чистилище» після смерті композитора. Чиєсь мистецтво помирає разом зі своїм творцем, а чиєсь залишається жити, і це нормальний процес. У наших концертах багато маловідомої музики, навіть для мене деякі з опусів стали відкриттям, хоча я все життя займаюся сучасною музикою. Головне, що студентам вони подобаються, і в результаті розкриваються їхні здібності та набувається концертний досвід.

– Що ви можете розказати про концерти загалом?

Євген Савчук

– Одразу хочу відзначити 2 концерти української музики. Це гала-концерт відкриття у неділю і концерт у вівторок за участю кафедр дерев’яних духових і мідних духових та ударних інструментів. У гала-концерті беруть участь представники різних виконавських кафедр. Я думаю, що це дуже цікавий досвід, коли відкриває фестиваль такий авторитетний колектив академії, як Хор студентів кафедри хорового диригування (художній керівник – професор Євген Савчук, який, до того ж, є і головою Національної всеукраїнської музичної спілки, котра разом із НМАУ є співзасновником фестивалю). Участь цього колективу в гала-концерті є знаком довіри до новонародженого фестивалю. Наш студентський хор знають усі українські хормейстери, більшість із яких пройшла через нього ще студентами. Деякі сучасні майстри хорової справи навіть очолювали колектив. У цей день хором диригуватиме студентка Олександра Корнійчук (клас доцента Андрія Савчука).
Дуже показово, що студенти також проходять навчання через сучасну українську музику, в даному випадку з програмним твором Ганни Гаврилець.

– То це ще й гарний перший досвід концертного виступу для студентів?

– Так, оскільки часто буває, що студенти під час навчання зовсім не мають концертної практики, натомість здебільшого диригують ці твори в класі або на академічному концерті, максимум на державному іспиті. А тут усе-таки є можливість відкрити в собі артиста, – те, до чого вони себе й готують.

Томаш Слюсарчик

– У фестивалі також братимуть участь закордонні гості. Яку музику вони презентуватимуть?

– 15 квітня відбудеться концерт із творів для барокової труби, які у нас або рідко, або взагалі не звучать. Хоч я і маю певний музичний досвід, але на свій сором зазначаю, що це буде зовсім нова музика для мене. Відповідно, жодних протиріч для присутності цієї музики в рамках фестивалю я не бачу. Наш фестиваль є загальномузичним фестивалем, я вже про це казав. Можливо для когось це буде спірним питанням, але кожен має право на суб’єктивну думку. Ми також дуже раді тому, що в цьому концерті братимуть участь польські представники, зокрема професор Краківської музичної академії і Варшавського університету музики імені Фридерика Шопена Томаш Слюсарчик. Він приїде з учнями-трубачами та органістом, і до них у цьому концерті підключаться наші викладачі та студенти. Це має бути цікавий досвід поєднання нашого виконавського досвіду з досвідом інших музичних вишів Європи. Також виконуватимуться твори зовсім невідомих композиторів, анонімів, нот яких ми ніколи не бачили. Можливо така прогалина – наша помилка, але її не соромно виправити, познайомившись із «новою», давно забутою класикою. Сподіваюсь у подальшому така практика залишиться, і ми продовжуватимемо подібну співпрацю як корисний досвід для естетичного навчання, розширення кругозору або просто розширення контактів із зарубіжними колегами.

Квартет Psaiko

Також відбудеться концерт саксофонної музики, в якому братимуть участь іспанський квартет «Psaiko» (вони також виступатимуть у Львові, Луцьку та Одесі) та наші молоді музиканти з «New age quartet» і «Ukraine saxophone ensemble». Це буде цікаво, оскільки саксофон – уже досить відомий у нашій країні професійний музичний інструмент, завдяки таким професіоналам високого класу, як Юрій Василевич, Михайло Мимрик і багато інших, що виступають на багатьох концертних майданчиках і виховали кілька поколінь фахівців. Тобто у цій імпрезі ми намагаємось показати певний музичний інструмент і поглянути на його ніби під лупою, побачити, що за музика існує для нього та як вона звучить в ансамблях.

– Вказано, що в цей день звучатиме і ваша музика. Чи можете ви розповісти нам щось про ці твори?

– Знаєте, я хочу якось делікатно «вирулити» з вашого питання, бо мені здається, що некоректно виділяти себе. Так, я все життя займаюсь композиторською, диригентською, організаторською діяльністю. Ті, кому буде цікаво з цим ознайомитись, можуть прийти, послухати, але рекламувати себе через адміністративно-посадові важелі я не хочу.

– А стосовно інших концертів?

– У п’ятому концерті у Великому залі академії демонструватиметься тандем нашого ансамблю «Нова музика в Україні» з Біг-бендом Саратського, і це не перша наша співпраця на одній сцені. Як я вже казав, кожен слухач на цьому концерті зможе взяти для себе і те, що вже знає та любить, і щось зовсім нове й цікаве. Одразу зазначу, що вщерть заповнені зали під час минулих концертів дають підстави вважати таку практику позитивною.

Ensemble Alternance

У заключному концерті братиме участь «Ensemble Alternance» із Парижа – дуже авторитетний і досвідчений колектив у просторі сучасної музики. Окрім того, музиканти приїздять до нас на цілих 4 концерти: Дніпро, Запоріжжя, Київ, та Одеса (на фестиваль «2 дні та 2 ночі нової музики»). Колектив має підтримку у відомих французьких організаціях, у Посольстві Франції в Україні та Французького інституту в Україні. Ці концерти проходитимуть у рамках відомого фестивалю «Французька весна в Україні», і ми дуже пишаємось тим, що такі авторитетні інституції захотіли цього партнерства.

– Чим, на вашу думку, вирізнятиметься цей концерт?

– У ньому поєднуватимуться класика та сучасність, і я не думаю, що це погано. Бо коли ми виховуємо публіку чи музикантів на тому, що у кожного є своя «секта», то всі шкодимо один одному. Оскільки так нав’язуються якісь естетичні кордони, які навпаки слід намагатися знищувати. Кордони мають існувати лише між якісною та неякісною музикою. На жаль, зараз неякісної музики багато, адже, завдяки можливостям постійного просування, вона звучить повсюди. А публіка стає заручником цього, бо приходить на концерт і змушена це слухати.

– Хто долучився до підтримки фестивалю?

– Загалом, хочу висловити подяку керівництву академії, зокрема ректору Максиму Тимошенку, проректору Михайлу Мимрику, прес-секретарю Ользі Голинській і, звичайно, всім деканам, керівникам кафедр і студентам, викладачам і концертмейстерам, які братимуть участь у фестивалі. Дякую за те, що вони повірили в нашу ініціативу. Тому що коли справа вже йде «по-накатаній» доріжці, то люди долучаються до неї, а так от повірити в перший проект – не всі зазвичай можуть. Вони не знають чи фестиваль себе виправдає. Тому я дякую всім, хто долучився до організації та проведення заходу. Бажаю успіхів виконавцям, буду радий усім, хто захоче послухати наші концерти, особливо якщо ця публіка буде студентською і викладацькою, тому що це – наш консерваторський фестиваль. І я хочу, щоб всі розуміли, що є учасниками чуда – студентсько-викладацької акції, у якій також братимуть участь дуже авторитетні гості з інших країн світу.

– Чи отримав фестиваль підтримку держави?

– Держава й так фінансує навчальний заклад. Теоретично можна звертатись по допомогу, але в цьому немає сенсу. Ми всі знаємо який наразі економічний стан країни. Усі, до кого я звертався, починаючи від студентів і закінчуючи керівництвом академії, з радістю відгукнулись, попри відсутність бюджету фестивалю. Мене певний час не було в Україні, я нещодавно приїхав до академії та побачив великі банери на фасаді, афіші на кожному поверсі – це теж не мало, це також кошти. Тому дуже приємно бачити таку підтримку. Хоч мінімальними засобами, та все ж ми усі спільно робимо все, що можемо.

– Якою бачите подальшу долю фестивалю?

– Дуже важко заглядати наперед, поки нічого ще й не відбулося. Я хочу вірити, що цей фестиваль не буде, як кажуть, «першим млинцем», і сподіваюсь, що він матиме продовження. Сподіваюсь також, що левова частина концертів, проходитиме за підтримки НМАУ. Звичайно, в концертах звучатиме не тільки українська музика, але пріоритетом для кожного з майбутніх фестивалів вона однозначно буде. Ми не диктуватимемо що треба виконувати, а що ні, натомість дамо повну свободу виконавцям – нашим викладачам і студентам.

– То поки фестиваль лишатиметься локальним?

– Стосовно мандрівок Україною, то я не знаю наскільки це технічно й організаційно можливо, оскільки ми зв’язані своїми залами, студентами і, звичайно, обмежені коштами.

– Чи може статися, що в майбутньому інші музичні академії захочуть долучитись до проведення заходу?

– А чому б і ні. Адже українська музика – це не тільки київські композитори. У наших афішах ви можете побачити твори авторів з інших міст України. І, звичайно, якщо вони існують у педагогічній практиці та студенти їх бажають виконувати, ми не будемо цьому заважати.

– Дякую, Володимире Петровичу, за розмову, і бажаю вам та всім учасникам успіху в майбутньому фестивалі!

Дмитро ГАВРИШ

Share Button