Володимир Шейко: «Сонячна Італія – країна високого мистецтва»

163
Share Button

Майже місяць перебував з гастролями в Італії Заслужений академічний симфонічний оркестр Українського радіо. Своїми враженнями від творчої поїздки поділився художній керівник і головний диригент колективу, народний артист України Володимир Шейко

– Пане Володимире, ви не вперше гастролювали по Італії. Чим ця країна подивувала цього разу?

– Так, в Італії я провів свою молодість у 1990-х роках. Мені знайомі й близькі міста, театри. Та щоразу ця країна відкриває усе нові й нові грані. Ця подорож була цікавою і насиченою. Ми возили дві програми. Це був Йоганн Штраус, хоч і не так багато творів. За основу брали участь у фестивальному русі. Разом із нами працювало двоє солістів: піаніст Джузеппе Альбанезе та скрипаль Стефан Міленкович. Чудові музиканти! Ми грали високоякісну музику. І найголовніше – представляли не тільки наш симфонічний оркестр, Українське радіо, а й усю українську культуру.

– Українські музиканти швидко знайшли спільну мову з італійцями?

Джузеппе Альбанезе

– Ми співпрацювали вже минулого року. Із Джузеппе Альбанезе грали твори Петра Чайковського. А італійська зірка – віртуозний скрипаль Стефан Міленкович чудово виступив разом із нами в екзотичній для Італії програмі «Viva, Espana!» Багато наших музикантів проявили себе як солісти. Наприклад, скрипаль Володимир Кирилюк зіграв соло в кількох творах. І вони вже як колеги вільно почувалися й спілкувалися зі Стефаном Міленковичем.

– Можливо, якийсь концерт чи театр запам’яталися особливо?

– Це не до порівняння. Ми мали десять концертів у різних містах. Наприклад, із великим натхненням відіграли концерт у Модені (північна Італія). Це – батьківщина легендарного Лучано Паваротті. За честь було виступати у прекрасному старовинному міському театрі, що носить нині його ім’я. Заповнена зала, теплий прийом публіки. Звучать світові шедеври на іспанську тематику: «Іспанське капричіо» Миколи Римського-Корсакова, «Арагонська хота» й «Ніч у Мадриді» Михайла Глинки, Фантазія для скрипки з оркестром на теми «Кармен» Пабло Сарасате, «Три іспанські танці» Енріке Гранадоса. Почули багато компліментів щодо нашого оркестру. Приємно радує зацікавленість італійців Україною. Маємо запрошення повернутися до Модени ще. Або як не згадати провінцію Генуя і знаменитий театр Карло Феліче на дві тисячі глядачів – один з трьох найбільших театрів Італії! Маємо відеозйомку.

– У соціальних мережах ви трохи ділилися враженнями від творчої подорожі. Розповідали навіть про Музей скрипки. Нагадайте, де він знаходиться?

Стефан Міленкович

– Є таке місто Кремона. Це ніби рай для музикантів. Ми одразу ж знайшли Музей скрипки й на дозвіллі відвідали. Частіше його називають музей Страдіварі. А перед тим як шукали музей, потрапили в боттегу. Раніше я думав, що там лише вино виготовляють, а виходить, що в італійців це майстерня для виготовлення скрипок. Знаходиться вона на центральній площі міста. В тому приміщенні двічі бував Вольфганг Амадей Моцарт. Майстер, з яким познайомилися, надзвичайно цікаво розповів про виготовлення скрипки. Наприклад, італійці дерево для скрипки отримують лише із заповідного для скрипалів лісу. Приємно порадувало й те, що у Кремоні живе один із визнаних в Італії український майстер-скрипаль Олександр Матвійчук. Це гордість України. А його дружина Надія Петренко – відома співачка.

– Пане Володимире, скажіть кілька слів про італійську публіку.

– На концерти італійці приходять красиво одягнені, урочисті. Жінки в діамантах і хутрах. Приміром, у місті 50 тисяч жителів, а театр розрахований на тисячу місць. Зала заповнена. Тобто, кожен 50-й мешканець відвідав концерт. Вважайте, одна людина з під’їзду – в театрі. Ось така висока цивілізованість населення. Італійці йдуть на якісний продукт. Із концертів виходять приємно здивовані, задоволені, з посмішками, просвітлені.

– Тобто, нам є чим пишатися, пане Володимире? Заслужений академічний симфонічний оркестр Українського радіо знаний у світі?

– Саме так! Наша мета – презентувати Україну в усіх спектрах. Наприклад, коли граємо музику Петра Чайковського, в якого дід і прадід були українцями. У світі мають знати, що й Ігор Стравінський, і Сергій Прокоф’єв – українці. Для когось це відкриття, а це і є народна дипломатія від серця до серця. До речі, ментальність українців та італійців схожа. Це – емоційність, доброта. Мій земляк Микола Гоголь говорив: «Італія – батьківщина моєї душі». Я лише додам: якщо ми не будемо планувати гастролі до Італії – треба кидати мистецтво. Мені приємно, що разом із нами подорожував генеральний продюсер Українського радіо Дмитро Хоркін. Ми спільно розділяли наш тріумф.

Утомлені, але піднесені повернулися музиканти з Італії. Стоячи аплодували італійці симфонічному оркестру Українського радіо в легендарному театрі «Аполло» міста Лечче. Завершилися гастролі тріумфом у театрі Антоніо Сальєрі міста Леньяго на Півночі Італії.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Share Button