25 квітня у рамках ювілейної Х Міжнародної Пасхальної асамблеї київського глядача радував виступ Академічного ансамблю пісні і танцю «Сіверські клейноди» із старовинного міста Чернігова
Цьогорічна поява колективу на сцені Великого залу імені Героя України Василя Сліпака Національної музичної академії України імені Петра Чайковського викликала двоякі враження. Половина артистів була в українських костюмах, решта – у джинсах і вишиванках. Майнула думка, що «джинсовані» це танцюристи, а «костюмні» – вокалісти. Та все не так просто.
«Сіверські клейноди» – це унікальний колектив з найрізноманітнішою жанрово-інтонаційною творчою палітрою. Пізніше виявилося, що «костюмні» – це музиканти-інструменталісти, а «джинсовані» – вокалісти й танцівники.
Розпочався виступ колективу досить попсово. А саме з виконання відомого хіта «ОЕ» «Веселі, брате, часи настали». Сингл Вакарчука пролунав у супроводі балетного тріо та живого акомпанементу. Такий початок налаштував глядача на певний звичайнісінький концертний лад. Та гості вміли дивувати!
Протягом концерту киянам були запропоновані вокальні, інструментальні, хореографічні, фольклорні, театрально-видовищні номери. Так! «Сіверські клейноди» створили свій неповторний мистецький напрямок, що увібрав усе найкраще з української культури, і це не виглядало як попурі чи концерт у районному БК, куди делегують кращих виконавців. Ні! Програму було чітко сплановано і скоординовано, усе виглядало досить органічно. Такий собі театрально-музичний калейдоскоп поколінь, століть, стилів.
Музиканти вражали технічною майстерністю і професійним умінням гри на народних духових інструментах. Неможливо уявити жанр, в якому б вони не могли зіграти. Рок, джаз, регі, народна музика а ля троїсті музики, сучасна популярна музика – легко! Та справжнім відкриттям було виконання кількох творів на косах! Ні, це не новий електронний музичний інструмент, це старовинне сільськогосподарське приладдя, яке в руках сіверських музикантів перетворилося на справжнє диво. Ви йшли на простий концерт, а потрапили на справжнє мінімал-техно-шоу на косах!
Вокальна частина ансамблю теж не пасла задніх. Артисти показали майстерність у виконанні як сучасних хітів, так і фольклорних зразків. Тут варто згадати ще один напрям роботи колективу, який був представлений у програмі. Можливо, хтось і здивується, але це – науково-дослідницька діяльність. Ансамбль являє собою творчу лабораторію із вивчення і збирання фольклору Чернігівщини. Дивовижно, але співаки, які щойно підстрибували і вигукували частівки, раптом на очах глядача перетворилися у такий собі осередок старовинної української пісні. Дивний, «старечий» голос, не завжди зрозуміла мова і свіжий вітерець автентики заполонили зал щирістю і любов’ю.
Театральне дійство творили не лише музиканти й вокалісти, а і танцівники. Багатство їхніх технічних можливостей дивувало. Це і сучасна пластика, і бальні та народні танці.
Один танцювальний номер хотілося би виокремити. Кожен глядач сприймав його із захопленням і застиглим в очах запитанням: «Що то є?» На сцені – дві гігантські ляльки – українська класична пара, назвемо їх Іван і Одарка. Вони, міцно обійнявшись, танцюють «шлюбний танець», під час якого Іван має намір якось-таки затиснути в кутку Одарку. А хто ж у середині ляльок? З-під фігури Івана стирчать ноги, скоріш за все чоловіка, а от із Одаркою коїться щось не те, – вона наче і танцює, і стрибає, але якось все не природно. Загадка розкрилася в кінці, коли виявилося що танець виконувала ОДНА людина. За Івана танцювали ноги, а ось за Одарку – руки виконавця. Цей феєричний номер викликав шквал овацій і позитивних емоцій у глядачевій залі.
Феномен «Сіверських клейнодів» вразив глядача! Тому прикро було, що відсоток молоді у залі був не досить високим. Решта – люди старшого віку.
Артисти ансамблю на чолі з їхнім художнім керівником, заслуженим діячем мистецтв України Сергієм Вовком своїм виступом неначе промовляли до кожного: «Ми показали вам багатогранну, багату Україну! Обери нарешті свою!»
Вероніка ЗІНЧЕНКО,
студентка НМАУ ім. П.І. Чайковського