22 травня у Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка відбувся вечір, присвячений 125-річчю від дня народження видатного полтавця, музикознавця зі світовим ім’ям Олексія Степановича Оголевця (1894–1967)
Те, що в контексті заходу пролунали привітання з боку авторитетних представників культури (зокрема, від народного артиста України, Героя України, лауреата Національної премії імені Т.Шевченка М. М. Скорика, доктора мистецтвознавства, професора Національної музичної академії України імені П.Чайковського Б. О. Сюти), свідчить про розуміння величі вченого. Але є очевидним, що О.С.Оголевець та його геніальна наукова концепція—айсберг, верхівка якого височить у безмежному науковому океані, а масштаб та глибини залишаються не пізнаними. І тільки окремі сміливці, відважні та самовіддані, доносять до загалу свідчення епохальних досліджень визначного вченого, збуджуючи науковий інтерес до них.
У Полтаві таким ініціативним центром став осередок фахівців-науковців та щирих шанувальників справи О. С. Оголевця, що згуртувався навколо рідної племінниці видатного вченого – кандидата філологічних наук, доцента Анни Володимирівни Оголевець. Представниця родини Оголевців, ім’ям якої мали назвати (та чомусь не назвали) одну з вулиць нашого міста, пані Анна ініціювала проведення ювілейного вечора, котрий відбувся в рамках проекту «Повернуті імена видатних земляків» (Полтавське обласне відділення Товариства зв’язків з українцями за межами України) за підтримки Департаменту культури і туризму Полтавської ОДА, при допомозі Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка та Полтавської обласної філармонії. У композиції з аудіо- та відеоілюстраціями домінувала доповідь Анни Оголовець на тему «О.С.Оголевець—людина, громадянин, учений», доповнена як виступами інших учасників заходу, так і яскравими музичними номерами у виконанні вокального квартету «Покров» (художній керівник Т.Дубова), солістки Полтавської обласної філармонії Лідії Кретової (партія фортепіано – Алла Чепець).
Тож аудиторія (а вона була численною та щиро зацікавленою) почула з вуст Анни Володимирівни «літопис» життя видатної людини, який схвилював (ні, приголомшив!) мірою всебічного таланту вченого та динамікою його діяльності. Ось лише окремі етапи славетного шляху:
-народження в багатодітній родині революціонера-сімдесятника, податного інспектора при казенній палаті, гласного Полтавської думи Степана Яковича Оголевця;
-навчання в Першій полтавській гімназії, уроки теорії музики та гри на фортепіано у композитора та піаніста Л. Л. Лісовського, осягнення теорії літератури та архітектури, заняття живописом, захоплення ентомологією;
-1911–1917 роки — навчання на природничо-історичному відділі фізико-математичного факультету, а згодом на юридичному факультеті Московського університету, яке поєднувалося із заняттями в Народній консерваторії (викладачі – Б. Л. Яворський, Є. В. Богословський, О. Ф. Гедіке);
-викладання у теоретичному та хоровому класах Народної консерваторії;
-початок композиторської діяльності (романси, фортепіанні твори, в тому числі п’ять сонат, ескіз симфонії);
-редакторська робота в художньому альманасі «Гюлістан»;
-1917-1923 рр.—реалізація юридичних знань (служба в московській міліції начальником зовнішньої охорони, інспектором адміністративного відділу Моссовєта;
-1923-1941 рр.—літературно-журналістська робота, зокрема завідування техбюро з випуску всіх журналів ЦК ВКП(б) та газети «Правда»…
Уже ці віхи біографії Олексія Степановича Оголевця вражають плідністю його діяльності та концентрацією творчої енергії. Але головне—попереду! Не припиняючи музично-викладацької та композиторської діяльності (з 1933 р. він є членом Спілки композиторів РРФСР), О. С. Оголевець заглиблюється в заняття наукою – у розробку універсальної музикознавчої концепції, побудованої на узагальненні розглянутих в історико-генетичному аспекті особливостей музичного мислення народів світу, над якою працюватиме до останнього свого дня.
Підсумок багаторічних досліджень ученого—монографії «Основы гармонического языка»(1941), «Введение в современное музыкальное мышление»(1946), «Структура тональной системы» (1947). Для розробки проблематики, над якою він працював, було організовано Кабінет-лабораторію тональних систем (1945), його науковим керівником стає Олексій Степанович. Він же створює 17-звучні та 22-звучні інструменти, за допомогою яких можна досягти точного відтворення національного колориту східної, зокрема азербайджанської, а також індійської музики.
1947 року розпочався похід, спрямований на знищення О.С.Оголевця як ученого. Йому негласно інкримінували опір національній політиці партії, оскільки він, усупереч офіційній ідеології обрусіння національних культур, обстоював переваги своїх інструментів стосовно досягнення автентичного звучання східної музики. Відбулася затяжна теоретична дискусія з обговорення фундаментальних праць О. С. Оголевця з інспірованими виступами і заздалегідь заготовленою негативною резолюцією. Весь наклад щойно виданої книги «Структура тональной системы» був знищений безпосередньо в друкарні.
1948 р.— розгром Кабінету-лабораторії Оголевця, знищення інструментів та рукописів досліджень, вилучення з бібліотек його творів, переслідування, допит, тактика залякування. Вкинуті в пічку у стані афекту самим Олексієм Степановичем 12(!) рукописних томів, присвячених розвиткові тональної системи…
Утім, європейський світ сприйняв теорію О. С. Оголевця. Його праці перекладені німецькою мовою та прийняті Лейпцизькою консерваторією ще у 1950-х рр. як навчальний посібник. У світі організовано серійне виробництво електронних мікротонових інструментів. За кордоном ім’я музикознавця глибоко шанується фахівцями. Здійснюється мрія О. С. Оголевця про перемогу його ідей. Про перемогу над консерватизмом, інертністю наукового мислення. «Все одно ми до цього прийдемо» – такими були слова вченого, сказані незадовго до смерті.
Я. В. Михайлюк, полтавський музикознавець, винахідник-методист, нагадав, що 2006 р. у видавництві «Полтавський літератор» було здійснене репринтне видання трьох праць О.С.Оголевця. Презентація книг відбулася у Львові на засіданні кафедри теорії музики Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка в контексті обговорення теми «О.С. Оголевець та сучасність». Нині Я. В. Михайлюк здійснює комп’ютерне моделювання базових параметрів тональної системи. Киянин Г.О.Когут – учень О.С. Оголевця, знаний український музикознавець, спеціаліст у галузі мікротонової музики – надіслав учасникам зустрічі аудіозвернення. Саме Г. Когуту Оголевець подарував сигнальний примірник праці «Структура тональной системы», що вцілів від знищення завдяки редакторові Ігорю Белзі. Прозвучало й аудіопривітання М. С. Заливадного – кандидата мистецтвознавства, наукового співробітника та викладача Санкт-Петербурзької консерваторії, зі словами підтримки наукових ідей О.С.Оголевця. Колишня студентка А. В. Оголевець, її соратниця В. І. Абрамова, мешканка міста Твер, поділилася враженнями від власних пошуків в бібліотеках та архівах Москви документів щодо особистості О.С. Оголевця.
«Все одно ми до цього прийдемо» – слова-заповіт видатного науковця. Заповіт, що надихає, зобов’язує, слугує критерієм невтомної роботи в ім’я майбутнього.
Ольга ЧЕПІЛЬ
Фото надані автором cтатті
