Свідомість сучасної homo sapiens уже давно пристосувалась до існування одразу в кількох просторових, інформаційних та емоційних вимірах. Швидкий темп життя диктує багатозадачність нашої рутини і змушує кожного відповідати такій дійсності. Не встигаєш – опиняєшся поза глобальним прогресом, пощастило встигнути – стаєш частиною грандіозного механізму.
Якщо уявити, що українська опера – це великий рухомий склад, який стрімко набирає швидкість, то на певний час і мені вдалося відчути себе маленьким, але важливим його коліщатком. Із 2 до 4 жовтня локомотивом оперного процесу в країні був Всеукраїнський форум «Opera UA 2021», який об’єднав небайдужих представників галузі у прагненні до комунікації, співпраці, і, як наслідок, позитивних змін у музично-театральній індустрії.
Сполученнями з усіх куточків України учасники прибули до харківської СХІД ОПЕРИ, а дехто доєднався онлайн, у тому числі з-за кордону. Машиністами (себто організаторами) виступили ГО «Культура. Інновації. Майбутнє» в особі керівників проєкту Наталії Мартинюк і Дмитра Балашова, а також програмна директорка форуму Анна Ставиченко. Команду експертів-кураторів заходу можна сміливо ототожнити з провідниками у світ дослідження й розуміння процесів культурного менеджменту і не тільки (Євген Лавренчук – голова; експерти – Анна Гадецька, Юрій Чекан, Антон Литвинов).
Отож, свої враження про подію, яка репрезентує актуальний стан оперного мистецтва в Україні, подаватиму в трьох ракурсах: Форум, Прем’єра, Стартапи.
Форум
Так само, як і попередній Оперний форум, організований 2019 року в Одесі, цьогорічний Opera UA був приурочений до прем’єри твору «Вишиваний. Король України» (композиторка – Алла Загайкевич) у Харківському національному академічному театрі опери та балету імені Миколи Лисенка. Подія згуртувала велике товариство зі сфери культури й водночас стала неординарним інформаційним приводом та об’єктом для дискусій.
Поза всяким сумнівом, музична критика в Україні є і буде, тому доречно працювати над підвищенням рівня її продуктивності. Усі компоненти постановки, а також заходи в рамках форуму проаналізували молоді українські критики під проводом Юрія Чекана – куратора дискусійної панелі «Критична сила».
Окрім цього, під час форуму було порушено ряд важливих для галузі тем, серед яких стратегія і репертуарна політика театрів, питання осучаснення репертуару і практики замовлення театрами нових опер і балетів. Обговорили можливість (чи неможливість) роботи театрів України за принципом staggione, озвучили проблеми технічного забезпечення театрів і окремих сценічних вистав, питання комунікації з глядачем тощо.
У рамках семи дискусійних панелей приділили увагу також важливим питанням культурної політики та дипломатії, яка може бути реалізована насамперед створенням конкурентоздатного на міжнародному ринку музичного продукту (теза доповіді Володимира Шейка). Власними рефлексіями й міркуваннями щодо професійної діяльності в Україні та Європі поділилися провідна солістка Віденської опери Ольга Безсмертна та соліст Гамбурзької опери Олексій Пальчиков. Цікаві факти з історії професійного становлення почули від Андрія Юркевича – очільника Національної опери Молдови (Кишинів).
Прогалини у законодавстві, які унеможливлюють повноцінне використання спонсорського ресурсу, а також підводні камені у проведенні конкурсів на заміщення вакантних керуючих посад очікувано викликали бурхливу реакцію у слухачів і доповідачів (Ірина Подоляк, Галина Григоренко, Євген Лавро). Додає оптимізму те, що на форумі було порушено ряд гострих тем, які досі не обговорювалися відкрито.
Гарячі дискусії і запитання залу, відповіді на які потребували значно більше часу, аніж було заплановано програмою, очевидно свідчать про небайдужість оперної спільноти, готовність до прогресивних змін, наскільки б радикальними вони не були. Що хотілось би спостерігати надалі, так це перехід від розмов до дій, і вірогідно цьому сприятимуть такі візійні заходи, як Opera UA.
Як висновок: Оперний форум став потрібним майданчиком для аналізу, розуміння й обговорення стану оперного мистецтва в Україні. Зустріч оперних митців і діячів сприяла налагодженню горизонтальної комунікації та особистих зв’язків і, можливо, ознаменувала початок активної фази розвитку й становлення вітчизняної оперної індустрії.
Прем’єра
Ажіотаж навколо постановки опери Алли Загайкевич на лібрето Сергія Жадана «Вишиваний. Король України» не вщухатиме ще довгий час опісля події. Безумовно, плідна багаторічна праця (від задуму до прем’єри минуло 4 роки) дала унікальні плоди й винесла проєкт далеко за межі суто сценічного дійства, більше того – трансформувалась у розгалужений мультимедійний контент.
Що ж побачила публіка 1 і 2 жовтня на сцені СХІД ОПЕРИ? Сучасну, концептуальну, місцями еклектичну постановку європейського рівня, динамічну режисуру (Ростислав Держипільський), сповнену символів і психологічних прийомів, виразну акторську гру і самовіддачу кожного з артистів.
Критики й театрознавці подають у рецензіях достатньо повний аналіз режисерських прийомів і концепцій. Мені ж хочеться розказати про власні найяскравіші враження від перегляду вистави.
Відстоюючи ключову позицію музики у такому жанрі, як опера, зазначу, що композиторка впоралась із надскладною задачею на відмінно. Засобами авангардної музичної мови, підпорядкованої нелінійному сюжету, Алла Загайкевич подає надзвичайне звукове багатство (великий симфонічний оркестр, електроніка, залучення безлічі фонічних ефектів/трюків, у тому числі на сцені).
Мисткиня занурює слухача у дивовижний світ: часом жорстокий, химерний, гнітючий, часом колоритний і живописний, часом потаємний і навіть філософський (дається взнаки досвід її роботи у кінематографі). Усі тонкощі партитури точно відчув і майстерно втілив диригент Юрій Яковенко, завдяки якому музика засяяла сотнями барв і відтінків.
Музичні символи «Вишиваного» можна тлумачити, певно, так само довго, як і сценографічні знахідки Олесі Головач.
Насиченості оркестрової партії, щоправда, поступається безлика вокальна лінія, наближена до sprechgesang (співаного речитативу), – те, до чого звикати треба найдовше. Видається, що мелодія (на відміну від акомпанементу) суттєво поступається смисловому наповненню тексту.
Потужні поетичні рядки, що увійшли до лібрето, заслуговують на те, щоб стати афоризмами, – так влучно й красиво Жаданові вдалося написати про життя, любов і відданість Батьківщині. Щоправда, здивувало бачення автором постаті Вільгельма фон Габсбурга, який більше нагадував шекспірівського героя чи неврастеніка, ніж національний ідеал.
До слова, не зовсім логічно було додавати до композиторської назви пафосний титул «Король України», якщо ідейне трактування образу ліричного героя суперечило концепції художнього твору. Не ставши королем історично, оперний Вишиваний так само демонструє повну відсутність готовності взяти на себе подібну політичну відповідальність.
Можу припустити, що Загайкевич і Жадан за допомогою психологізації персонажа Василя Вишиваного мали на меті дещо відкинути романтично-патріотичний шлейф біографії «червоного принца». Утім саме цим вони поглибили його нездалість (чомусь пригадалася скандальна скульптура Франца Ксавера Моцарта у Львові, яка викриває недоліки Моцарта-сина, несправедливість і навіть трагічність його долі).
Якою ж насправді є опера «Вишиваний. Король України» дізнаєтесь, лише побувавши на наступних виставах, які організатори обіцяють анонсувати вже незабаром. Хоча, з огляду на бездоганну якість стереовизвучення музичного дійства, вдалою ідеєю буде створення відеоверсії опери для тих глядачів, які не зможуть побачити її наживо.
Стартапи
Абсолютно новим явищем для оперної сфери став пітчинг оперних стартапів, започаткований, аби викликати інтерес до креативних проєктів молодої генерації митців. 10 відібраних постановок/мистецьких ініціатив презентували їхні творці: композитори і лібретисти, режисери і сценографи, диригенти і виконавці, продюсери і організатори. Основні завдання пітчингу – пошук серед учасників форуму однодумців і партнерів, а також залучення до співпраці керівників оперних театрів, перш за все з метою надання театрами майданчиків для нових постановок.
Найбільш ґрунтовною і переконливою була презентація проєкту «EROS» формації Nova Opera. Це музична версія «Бенкету» Платона у колаборації з міжнародною командою на чолі з режисеркою Еллі Папаконстантіну. Цікаво, що вже зараз триває активна підготовка вистави до її першого показу у Роттердамі 2022 року.
За оригінальністю задуму серед інших стартапів запам’ятався проєкт моновистави «Графічний П’єро» Софії Лугової. Ідея полягає в об’єднанні двох опусів зі схожою назвою і стилістикою – мелодрами «Місячний П’єро» Арнольда Шенберга і «П’єро мертвопетлює» Олександра Козаренка – у синтезі з графічною сценографією і архітектурними мотивами Києва.
Одразу після свого виступу юна режисерка отримала пропозицію співпраці від директора КМАТОБу для дітей та юнацтва Петра Качанова. Ставши свідками перших презентацій подібних проєктів, неабияк цікаво буде спостерігати за процесом їхньої реалізації.
Блискавично минули три дні активної роботи форуму Opera UA 2021, який у час пандемічного божевілля подарував нам дорогоцінні миті спілкування з колегами, а також незабутні враження від народження нової оперної історії під назвою «Вишиваний. Король України». Залізничні вагони вже давно доправили учасників форуму до рідних міст і містечок. Проте мости, які вдалося вибудувати за ці кілька днів, з’єднуватимуть любителів і творців української опери ще довгі роки, попри будь-які кордони й перешкоди.
Форум відбувся за підтримки Українського культурного фонду та в партнерстві з Харківським національним академічним театром опери та балету імені Миколи Лисенка / СХІД OПЕРИ.
Вікторія АНТОШЕВСЬКА
Фото: офіційна Facebook-сторінка Всеукраїнського форуму «Opera UA 2021
