25–31 січня на базі Кропивницького музичного фахового коледжу та Музичної школи № 2 імені Юлія Мейтуса міста Кропивницького відбувся Шостий всеукраїнський фестиваль-конкурс української академічної музики «Класик-проєкт» пам’яті видатного митця, чиє ім’я носить школа

Нагадаю: упродовж останніх майже двох десятиліть наприкінці січня музична громадськість міста відзначає день народження славетного українського композитора Юлія Сергійовича Мейтуса. За цей період викристалізувався певний фестивальний «профіль», склалися традиції заходу, котрий набув значного розголосу, затвердився його статус всеукраїнського. Незмінною залишилася ідея: пам’ять про корифея-земляка та українська академічна музика, а також натхненниця, ідеолог та головний «двигун» цього дійства – заслужений працівник культури України Валентина Ревенко.

Нині фестиваль-конкурс «Класик-проєкт» – це комплекс-калейдоскоп різноманітних мистецьких акцій: концертів, екскурсій, презентацій, конкурсних змагань тощо. Звісно, так було і цьогоріч. Проте кожна фестивальна імпреза мала свою родзинку, а загалом вони утворили подію непересічної мистецької ваги.

Як уже давно заведено, фестиваль відкрився концертом «Сторінками музичної спадщини композитора Юлія Мейтуса» в Народному меморіальному музеї його імені у виконанні учнів, викладачів і концертмейстерів фортепіанного й вокально-хорового відділів школи № 2.

Наступного дня форум продовжився у Музеї мистецтв концертом «Молоді голоси українських солоспівів» за участю учнів і педагогів музичних шкіл міста й студентів Кропивницького музичного фахового коледжу. Звучали добре відомі пісні та романси: «Чорнії брови, карії очі», «Ой не світи, місяченьку», «Ой не шуми, луже», «Ой співаночки мої» та багато інших. Героями вечора стали Валерія Кривенко і Тимур Олейников, які дуже артистично виконали дует Одарки й Карася із безсмертної опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», та Анастасія Безай, яка зачарувала могутнім сопрано в пісні «Чотири воли пасу я».

Одним із головних героїв цьогорічного фестивалю був відомий київський композитор Юрій Шевченко – заслужений діяч мистецтв України, член-кореспондент НАМ України, лауреат мистецьких премій імені Миколи Лисенка, Михайла Вериківського, Віктора Косенка, Премії «Київ» імені Артемія Веделя та дев’яти (!) премій НСТДУ «Київська пектораль».

Про досі незнайомого кропивницькій публіці митця у його авторській програмі розповіла музикознавець Ірина Сікорська, підкріплюючи оповідь світлинами, фрагментами найяскравіших творів, продемонструвала чудовий мультфільм «Морозики-Морози» з музикою композитора. Хоча Юрій Шевченко через хворобу не зміг особисто приїхати до Кропивницького, завдяки нинішнім засобам комунікації він фактично був присутній, – виходив на зв’язок в інтернеті, відповідав на запитання аудиторії.

Знайомство з творчістю Юрія Шевченка продовжилося й наступного дня на великому святковому концерті «Музична палітра сучасного мистецтва». У виконанні солістів і колективів прозвучали його блискучий «Щедрик» (симфонічний оркестр, диригент – Владислав Царенко), хори «Мовою матері» («Prima vista», керівниця – Оксана Шпудейко), «Тиша тишу доганяє» (мішаний хор відділу співу, керівниця – Ярина Долінко), концертна п’єса «Ви знаєте, як липа шелестить» для бандури соло (Інна Шеремет). А також «Дивертисмент» (оркестр народних інструментів, диригента – Ольга Пляскіна), «Три різдвяні пісні»: «Щедрий вечір» (ансамбль «Рондо», керівниця – Тетяна Павлова й хор «Согласіє», керівниця – Наталя Корсунова-Трибіненко), «Женчичок-бренчичок» (камерний оркестр, керівниця – Наталя Хилобокова, муніципальний хор «Сріблясті голоси», керівниця – Наталя Корсунова-Трибіненко) та «Многая літа» (зведений хор і оркестр).

Прикметно, що опуси Юрія Шевченка органічно впліталися у загальне розмаїття. Поруч звучали славетна «Мелодія» Мирослава Скорика в перекладенні для солістки (Анастасія Безай), мішаного хору та симфонічного оркестру, відомий романс Юлія Мейтуса «Розсипає сонце» (Анастасія Мироненко, сопрано), ефектна «Концертна п’єса» Валерія Івка для двох домр (Ольга Пляскіна й Ольга Кривинець) і оркестру народних інструментів. Виразна, національна, дотепна й дуже демократична музика Юрія Шевченка припала до душі й викликала справжнє захоплення у виконавців і слухачів.

Ще одна фестивальна сторінка – презентація авторської збірки дитячих пісень для солістів, ансамблів і хорів кропивницької композиторки й музикознавиці Марини Долгіх «Музика лунає». Яскраві образи («Пірат», «Бабуїни», «Новорічна пісенька», «Індіанець Джо» тощо); якісні вірші (Галини Бнрізки, Мар’яни Савки, Антоніни Царук та інших), красиві мелодії, доступне викладення. А ще – методичні рекомендації наприкінці. Збірочка ця (до речі, з чудовою обкладинкою!), впевнена, швидко знайде поціновувачів і стане, без перебільшення, бестселером.

Щорічна «Креативна лабораторія музикознавця», яка традиційно пройшла у відділі мистецтв Обласної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського, і цього разу зібрала аншлаг. Гостя фестивалю, київська публіцистка й перекладачка Ганна Дика представила творчість англійського поета Роберта Бернса в українських перекладах. Як з’ясувалося, на вірші Бернса писали музику Юлій Мейтус (переклад Олександра Пархоменка; принагідно з’ясувалося, що це – тато відомої музикознавиці Лю Пархоменко) та Ігор Шамо (переклад Миколи Лукаша).

Кульмінаційною подією фестивалю став ІІІ Всеукраїнський конкурс юних композиторів пам’яті Юлія Мейтуса. Через пандемію коронавірусу та відповідні карантинні обмеження кількість учасників і їхній «ареал» були дещо меншими, ніж у попередні роки. Проте 25 претендентів достойно змагались у трьох вікових категоріях (від 6 до 16). Вони представляли по 2 власних твори в номінаціях «Інструментальна музика», «Вокально-інструментальна музика», «Вокальна музика», «Авторська пісня», «Сучасна молодіжна субкультура».

Важливою обов’язковою умовою конкурсу є особиста участь юного композитора у виконанні свого твору, а в категорії «Інструментальна музика» – використання в одному з опусів українського пісенно-танцювального тематизму. Поряд із сольними, конкурсанти також подають твори для ансамблів різного складу. А ще дуже важливо – використання поезії українського автора, написаної українською мовою.

Діти є діти! Тут були і «Їжачок», і «Бджілка», і «Мама», і «Зайчик у тернині», і «Сонячний дощ», і Варіації на тему «Дівка в сінях стояла»…. Але також і «Виряджала мати сина» та «Гей, козаче!» Наші діти – вдумливі, вигадливі й дуже патріотичні!

Ґран-прі завоювала Анастасія Слинченко (музична школа № 2 імені Юлія Мейтуса міста Кропивницького, викладач – Марина Долгіх) за етюд «Полум’я» та «Монолог» для фортепіано. А особистий приз голови журі дістав Тимур Кричевський – наймолодший учасник змагання (Світловодська дитяча музична школа, викладач – Світлана Животовська). Він представив Марш і Варіації на тему української народної пісні «Сінокоси» для труби й фортепіано та Дві пісні «Зайчик у тернині» (вірші Марійки Підгірянки) й «Сірий кіт» (вірші С. Вігдорова).

За підсумками конкурсу Юрій Шевченко провів онлайн зустріч із викладачами та учнями.

Коли стаття готувалася до друку, 23 березня прийшла трагічна звістка про смерть Юрія Шевченка. Невимовний жаль і сум. Але й усвідомлення, що кропивничани подарували композиторові велику радість визнання і вдячність. Тож, думаю, доречним буде навести тут вітальне слово, з яким голова журі Конкурсу юних композиторів пам’яті Юлія Мейтуса звернувся до юних претендентів на дипломи переможців:

«Кропивницький – один із важливих культурних центрів України. Ваше місто подарувало світові цілий ряд блискучих імен. Досить згадати хоча б театр корифеїв, якому судилося стати колискою українського національного театру. З-поміж музичних імен і легендарний Юлій Сергійович Мейтус, ім’я якого носить фестиваль. І мені дуже приємно, що “Класик-проєкт” – уже знаний в нашій державі, став знаковою подією на культурній мапі нашої держави: на нього чекають, до нього готуються.

Цього року мені випала честь очолювати журі конкурсу юних композиторів. У цьому зв’язку хочу пригадати цікавий і важливий епізод з мого дитинства.

Коли я сам ще був початківцем, таким як і ви – юним композитором – я написав кілька романсів. Їх досить високо оцінили, й мене на одному з концертів у фойє Київської філармонії підвели до надзвичайно шанованого мною маститого композитора (а це був саме Юлій Сергійович Мейтус!) і представили йому: “Це – молодий композитор Юра Шевченко і він написав доволі вдалі романси”. Юлій Сергійович потиснув мені руку, привітав, розпитав про романси.

Ця зустріч відклалася в моїй пам’яті на все життя. Він був у дуже поважному віці, і я відчув, неначе він тим рукостисканням передав мені естафету. І тому, дорогі друзі, я з особливим хвилюванням і нетерпінням чекаю на зустріч із Вами і Вашими творами, тому що та естафета сьогодні передається Вам.

Сьогодні Ви є нашим музичним майбутнім – майбутнім України. Бажаю усіляких успіхів і гараздів. Ваш Юрій Шевченко».

…Світла Вам Пам’ять, шановний Юрію Валентиновичу!

А фестивалю «Класик-проєкт» – щасливих довгих літ.

Із подякою до всіх причетних

Ірина СІКОРСЬКА, Київ–Кропивницький