Із такою назвою 9 червня в Національній філармонії України відбудеться сольний концерт київського піаніста Євгена Громова

Прозвучать твори Валентина Сильвестрова, Леоніда Грабовського, Володимира Губи, Віталія Годзяцького, Євгена Станковича, Освальдаса Балакаускаса. Серед них – чотири світові та одна українська прем’єри.

Українське музичне шістдесятництво – одна з найяскравіших і найдраматичніших сторінок сучасного вітчизняного мистецтва. Покоління, що прийшло на межі 1930–1940-х, у найважчі для країни роки – період сталінського терору, Другої світової війни, окупації, трагедії Бабиного яру, тотального та безперервного повоєнного ідеологічного тиску, – здавалося, від самого початку мало бути приречене на повну та абсолютну безмовність…

Однак доповідь Микити Хрущова на ХХ з’їзді КПРС 1956 року, що поклала край сталінській епосі, великою мірою послабила ідеологічне навантаження, зокрема й у царині мистецтва. Настала пора відлиги.

Саме о цій порі до Київської консерваторії з невеликим інтервалом у часі вступають кілька талановитих юнаків (клас славетного професора з композиції Бориса Лятошинського), які протягом наступних років перетворяться на майстрів музичного андеграунду та заживуть слави «непримиренних».

Із плином часу молоді люди об’єднались у творче товариство, що згодом отримало на Заході назву «Київська група», або ж «Київський авангард». Ватажком цього неформального об’єднання стає диригент Ігор Блажков. До групи входять композитори Леонід Грабовський, Віталій Годзяцький, Валентин Сильвестров, Володимир Губа, музикознавиці Лариса Бондаренко і Галина Мокрієва. Пізніше до них приєднуються композитори Святослав Крутиков, Володимир Загорцев, Петро Соловкін. Серед однодумців, друзів і прихильників гуртка – поет Сергій Вакуленко, художники Григорій Гавриленко, Валерій Ламах, Вілен Барський, режисер Сергій Параджанов, російський поет Геннадій Айгі, котрий часто навідувався до Києва у ті роки та інші.

Жагуча спрага знань долала всі перешкоди. Молоді митці у досить стислий час із неймовірною швидкістю опанували найновітніші техніки тогочасного компонування (політональність, серійну додекафонію, серіалістичний пуантилізм, сонористику, конкретну музику), без остраху експериментуючи і беззастережно застосовуючи результати своїх посилених штудій та експериментів у власній творчості.

За матеріалами прес-релізу

На головному фото – Євген Громов