Минуло 84 роки від дня народження маестро Алліна Власенка – українського диригента, народного артиста України, професора Національної музичної академії України імені Петра Чайковського. Його світлої Пам’яті пропоную свій матеріал зі статті «Капітан Оркестру», опублікованої в газеті «День» з нагоди 55-річчя творчої діяльності Алліна Григоровича
Постать диригента під час оперного чи балетного спектаклю можна порівняти з капітаном за штурвалом, який веде корабель у відкритому морі, де щохвилини можуть статися будь-які несподіванки. Від змаху його диригентської палички, рухів рук і жестів, повороту голови і навіть погляду очей залежить часом успіх чи провал вистави. За диригентським пультом має стояти харизматичний музикант, який випромінює колосальну внутрішню енергію, волю й інтелект, чує кожний інструмент і здатний відкрити через інших виконавців своє відчуття музики. Тому професію диригента справедливо називають однією з найскладніших і таємничих, вважаючи, що диригентами не народжуються, а стають.
Бути диригентом Аллін Власенко мріяв ще з дитинства. Він зростав у родині, де музику дуже любили, тому й підтримали сина, відчувши в ньому музичний талант.
Прагнення стояти за диригентським пультом «підказувало» кроки до здійснення життєвої мети. Прислухався до порад опанувати оркестровий інструмент, аби грати в оркестрі, пізнаючи всі його секрети. У Харківській консерваторії Власенко навчився мистецтву гри на кларнеті та ще студентом згодом став керівником групи кларнетистів в оркестрі оперного театру. Паралельно займався диригуванням, витрачаючи майже всю стипендію на партитури.
Алліну Власенку фантастично поталанило з наставниками і вчителями, які передали йому високі традиції диригентської професії. У Харкові навчався в Аліси Відуліної – учениці Олександра Климова, котрого виховав Валеріан Бердяєв, педагогом якого був сам Артур Нікіш. В аспірантурі Київської консерваторії, куди Власенко потрапив лише один із десяти претендентів, його керівником став досвідчений майстер Михайло Канерштейн – учень яскравого презентанта німецької школи Миколи Малька.
Стажування в Ленінграді проходив під орудою легендарного Євгена Мравінського. «Я сидів у нього на всіх репетиціях і концертах, – згадує Аллін Григорович. – Мравінський “брав” надзвичайно високим інтелектом, загальною культурою, знаннями, вимогливістю і кількістю репетицій. Маестро довго підбирав у свій оркестр музикантів і вимагав від них максимальної віддачі».
Там, у Ленінграді, Власенко спостерігав репетиції Берлінського оркестру під орудою Герберта фон Караяна. Він всотував виконавські традиції найкращих світових колективів, які гастролювали тоді, серед них – оркестр на чолі з Шарлем Мюншем.
Алліну Власенку пощастило творчо зростати серед унікальних особистостей диригентської культури України: Натана Рахліна, Веніаміна Тольби, Костянтина Сімеонова, Стефана Турчака, Володимира Кожухаря… Талановитого молодого музиканта Веніамін Тольба залучив до роботи своїм асистентом. Випускний іспит аспірант Власенко складав у залі столичної філармонії з Державним оркестром України (випадок безпрецедентний!). У 27 він уже почав працювати диригентом головного симфонічного оркестру країни!
Доленосною для Власенка, як він сам вважає, виявилася зустріч зі Стефаном Турчаком, що переросла у творчу дружбу та співпрацю. Український маестро, звичайно, не міг не помітити цілеспрямованого, закоханого в музику й оркестр юнака. І він запросив Алліна працювати до провідного оркестру України, а згодом – у столичний оперний театр.
«Я надзвичайно гордий тим, що привів мене в театр видатний маестро ХХ сторіччя Стефан Турчак. Мені пощастило бути асистентом усіх його спектаклів, спостерігати репетиції, які тривали часом з ранку до ночі. Вимоги до чистоти інтонації і якості звучання були у Турчака щонайвищими. Він настільки переймався твором, що й режисура, здавалося, не була йому потрібна. Мізансценою у виставі була для нього, говорячи словами Станіславського, виразно проспівана фраза, – згадує Аллін Власенко. – На моїх очах розгорталася історія театру. Можливо, я працював у найкращі його часи, в часи розквіту оперної культури України. Була аксіома: провідний театр України повинен представляти насамперед український репертуар. І справді, йшли всі опери Миколи Лисенка, твори Бориса Лятошинського, Михайла Скорульського, Георгія Майбороди, Юлія Мейтуса, Костянтина Данькевича, Віталія Кирейка, молодих тоді Віталія Губаренка, Євгена Станковича…»
За диригентським пультом театру Аллін Григорович стояв майже 50 років! На його творчому рахунку – понад півсотні оперних і балетних вистав, чимало з яких він очолив як постановник. Серед останніх – одні з найяскравіших у Національній опері – балети «Ніч перед Різдвом» Євгена Станковича і «Майстер і Маргарита», в якому булгаківські герої оживають під музику Дмитра Шостаковича, Йоганна Себастьяна Баха, Густава Малера, Жака Оффенбаха й інших, не менш відомих композиторів. Переважно він диригував балетними виставами. За словами Алліна Власенка, зосередитися на балетному репертуарі йому порадив Стефан Турчак. І, усміхаючись, додав: «Крім того, люблю подорожувати, а саме балет багато гастролює. Ось і здійснилося моє бажання: побачив усе, про що мріяв».
Справдилася ще одна мрія Алліна Власенка, до якої йшов понад 40 років: у Дніпропетровську, Мадриді й Барселоні він диригував одну з найвищих вершин світової музики – ІХ симфонію Бетховена. Адже поряд із театральними роботами маестро працював над симфонічними партитурами. У його величезному репертуарі – симфонічна і камерна музика різних епох і стилів. Саме йому належать також прем’єри багатьох симфонічних і музично-театральних творів українських композиторів.
Аллін Власенко мав рідкісну як для артиста рису – абсолютну відсутність хизування і марнославства. Диригент був настільки відданий улюбленій професії, жив і дихав музикою, що йому просто ніколи було (за його ж словами) «відстежувати» власні успіхи і досягнення. Він скромно зазначав: «Займаюся улюбленою справою». Відтак своїм головним призначенням вважав пошук істини, закладеної автором у творі, який озвучував.
Є ще одна особливість творчої постаті Власенка – його унікальний педагогічний дар. Підтвердження цьому – плеяда талановитих майстрів, яких він виховав майже за 50 років праці на кафедрі симфонічного диригування. Серед них – провідні українські диригенти Володимир Сіренко, Сергій Власов, Вікторія Жадько, Наталя Пономарчук, Ігор Андрієвський, Сергій Голубничий. Одним з останніх його талановитих учнів був Іван Чередніченко, який нині є диригентом і керівником музичної частини Львівської національної опери.
Вихованці українського маестро переконливо презентують переваги диригентської школи України, школи Алліна Власенка. З усіх міжнародних конкурсів диригенти класу професора Власенка поверталися додому неодмінно переможцями.
Аллін Григорович змінив усталену в суспільстві думку, що диригент – професія суто чоловіча. Його вихованка Вікторія Жадько стала першою з українок, яка перемогла на міжнародному конкурсі диригентів із понад півсотні іноземних претендентів. Наталя Понормачук, яка очолювала Дніпропетровський симфонічний оркестр, нині керує Київським камерним оркестром Національної філармонії України…
Леся ОЛІЙНИК
