9 березня було відзначено славний ювілей – 80 років від дня народження видатного музиканта, педагога, вченого та громадського діяча Анатолія Болгарського. В умовах локдауну члени кафедри теорії та методики музичного виховання, співів і хорового диригування Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова з найкращими побажаннями вітали ювіляра на сторінках Facebook і Viber та продумували, як відсвяткувати пізніше на факультеті «вживу» значну дату шанованої людини. Але 15 березня усіх облетіло шокуюче повідомлення про те, що Анатолій Георгійович несподівано пішов із життя
Ректорат, професорсько-викладацький склад, студенти педуніверситету поринули в глибоку жалобу. Заслужений діяч мистецтв України, кандидат педагогічних наук, професор Анатолій Болгарський був деканом факультету мистецтв імені Анатолія Авдієвського понад 30 років. Усі сумували та висловлювали щирі співчуття рідним і близьким померлого.
Так розпорядилася Доля…
Народився Анатолій Георгійович 1941 року в місті Нальчику (Кабардино-Балкарська Республіка). У 1967-му закінчив Київську державну консерваторію імені Петра Чайковського (останній випуск її музично-педагогічного факультету) по класах баяна Миколи Давидова, диригування – Михайла Хардаєва.
З 1967 до 1982 року Анатолій Болгарський працював завідувачем музичного відділу Київського педагогічного училища, викладав хорове диригування. Учні тепло згадують вчителя.
Кандидатка педагогічних наук, доцентка Ольга Кузнєцова: «З великою повагою, вдячністю і любов’ю хочу пом’янути світлу людину – Анатолія Георгійовича. Він – один із тих педагогів, які вплинули на формування мого світогляду! Це мій перший вчитель із хорового диригування, завдяки йому, його любові до хорового мистецтва я поєднала власну долю з музикою і стала хормейстером! Його доброта, чуйність, відданість професії, інтелект – усе це й частинку своєї душі він вклав у кожного з нас!»
Ділиться спогадами й кандидатка педагогічних наук, професорка Тетяна Левшенко: «Із задоволенням і хвилюванням пригадую роки роботи в Київському педагогічному училищі, де музичний відділ очолював Анатолій Георгійович. Уже тоді проявилися його блискучі організаторські здібності. Недавній випускник консерваторії, завжди енергійний, стрімкий, творчо налаштований спромігся за короткий час забезпечити високий рівень музично-педагогічної підготовки вихованців. Викладачі музичного відділу (переважно теж молоді спеціалісти) під його орудою працювали відповідно – творчо, завзято, “з вогником”.
Він з успіхом організовував не тільки навчальний процес, а й був ініціатором і режисером проведення широкого кола загальнокультурних виховних програм. Серед них проєкт концертної “Музичної вітальні”, де педагоги перетворювались у виконавців. То були своєрідні театралізовані вистави зі заздалегідь написаними сценаріями. На декорованій, прикрашеній квітами сцені під мерехтіння свічок у канделябрах звучала чарівна музика Шопена, Вівальді, Ліста, Рахманінова, Лисенка…
Режисерські здібності Анатолія Георгійовича проявлялися і в подальшому створенні хору викладачів уже в стінах університету».
Від 1983 року, спочатку за сумісництвом, потім на основному місці роботи, до останніх днів Анатолій Болгарський працював у Національному педагогічному університеті: очолював музично-педагогічний факультет як декан, був головою методичної ради з предметів художньо-естетичного циклу Міністерства освіти і науки України, після 2000-го, коли факультет за ініціативою Анатолія Авдієвського першим в університеті отримав статус інституту, став першим заступником його директора – академіка, професора Анатолія Тимофійовича Авдієвського.
Тетяна Завадська – кандидатка педагогічних наук, заслужена працівниця освіти України, професорка кафедри педагогіки мистецтва та фортепіанного виконавства, заступниця декана факультету мистецтв із навчально-методичної роботи ділиться враженнями про спільну працю: «Важко переоцінити внесок Анатолія Болгарського у розвиток вітчизняної музично-педагогічної освіти. Його багаторічна науково-педагогічна й організаційна діяльність на посаді декана факультету, а згодом – заступника директора Інституту мистецтв є зразком відданого служіння справі художньо-естетичного виховання молоді, формування професійної майстерності студентів – майбутніх учителів музики.
Мені пощастило як заступниці Анатолія Георгійовича з навчально-методичної роботи тісно співпрацювати з ним протягом 20 років. І я вважаю цей період мого професійного життя найбільш яскравим і плідним на шляху осягнення під його керівництвом усіх тонкощів адміністративної роботи, пошуку ефективних управлінських методів.
Анатолій Болгарський завжди прагнув до впровадження інноваційних підходів задля оновлення змісту навчального процесу. За його ініціативою на факультеті одним із перших у педагогічних університетах було відкрито хореографічне відділення, у навчальних планах передбачено ряд додаткових спеціалізацій для студентів. Він завжди турбувався про організацію навчання та побут студентів, запропонував новий тип розкладу занять, часто спілкувався зі студентами у гуртожитку.
Мене вражали багатогранність особистості Анатолія Георгійовича, його різнобічна обдарованість. Він яскраво проявляв себе як музикант, талановитий хормейстер, мудрий педагог, авторитетний науковець. Я ніколи на забуду його толерантність, високу інтелігентність, привітну та вдумливу манеру спілкування. Його світла посмішка, дотепне слово, дружня підтримка, вчасно висловлена похвала додавали всім наснаги, створювали на факультеті особливу позитивну атмосферу. Час збігає невблаганно, але ми – друзі та колеги Анатолія Георгійовича – завжди пам’ятатимемо його, а учні продовжуватимуть його справу».
Алла Козир – докторка педнаук, професорка, завідувачка кафедри теорії та методики музичної освіти, хорового співу і диригування факультету мистецтв імені Анатолія Авдієвського НПУ імені Михайла Драгоманова теж присвятила спогади колезі: «Анатолій Болгарський понад 40 літ плідно працював на факультеті мистецтв, багато років був деканом факультету. У пам’яті назавжди залишилась манера його керівництва колективом однодумців – коректна, вдумлива, опосередкована, комунікативна, творча. Не забудемо його натхненне диригування зведеним хором викладачів НПУ імені Михайла Драгоманова – емоційне, креативне.
У науковому доробку Анатолія Болгарського велика кількість праць із проблем становлення й розвитку музичної освіти в Україні та за її межами. Особливо його цікавили питання духовності й моралі як учителів музичного мистецтва, так і учнів, а саме підлітків. Його завжди хвилювало те, як сучасна молодь буквально занурюється в агресивне музично-звукове середовище, не засвоюючи духовних цінностей і кращих традицій української культури.
Наукова школа Анатолія Георгійовича налічує багато захищених кандидатських дисертацій із теорії та методики музичного навчання. Серед його аспірантів: Ж. Карташова, Т. Горобець, Чжан Лу, Шень Цзінге, Н. Бабіченко та інші. Творчий запал, із яким він займався всіма видами діяльності, ніс потужний заряд духовної енергії, котру Анатолій Болгарський дарував колегам, вихованцям і щедро залишив нам у спадок».
Із середини 1980-х Анатолій Георгійович опікувався профілюючою дисципліною на факультеті – «Методикою музичного виховання». 2005-го до навчальних планів внесли предмет «Методика викладання курсу “Методика музичного виховання”». Він розробляв модульні й тестові завдання, складав типові програми, упорядковував навчально-методичні посібники.
Кандидатка педагогічних наук, професорка Тетяна Бодрова, учениця та колега, співавторка навчального посібника для майбутніх педагогів-музикантів згадує про вчителя: «Вишуканий, мудрий, людяний… Він надихав студентів на самовираження, а нас, викладачів – на творчу працю. Вражав здатністю продуктивно комунікувати з людьми – викладачами, студентами, митцями. Завжди працював легко і захоплено, стимулюючи нас до мистецько-педагогічної праці.
Ідея гуманізму, почуття любові й поваги до ближнього не були для нього декларативними. Гуманістичний стиль поведінки Анатолія Болгарського високо цінували колеги, він умів вирішувати складні професійні задачі – наукові, організаційні, методичні.
Виступи на наукових конференціях, матеріали у колективних монографіях, посібники, рекомендації, велика кількість публікацій – це той творчий науковий доробок, що він залишив по собі».
Анатолій Болгарський провадив плідну роботу серед аспірантів, виступав офіційним опонентом на захистах дисертацій. Він очолював державні екзаменаційні комісії у різних педагогічних навчальних закладах України, був членом журі всеукраїнських і міжнародних конкурсів, фестивалів, олімпіад музичного мистецтва. Серед громадських доручень: член Ученої ради університету, член НВМС, голова методичної комісії з дисциплін художньо-естетичного циклу МОН України.
Однією з важливих форм художньо-естетичного виховання студентської молоді в університеті були аматорські хорові колективи. Анатолій Георгійович і в цьому брав активну участь. У різні роки очолював Народний хор «Барвінок», чоловічий хор «Журавлі», хор викладачів університету.
Крім лекційних, Анатолій Болгарський вів також індивідуальні заняття з хорового диригування. Студенти його класу ставали учасниками міжнародних конкурсів педагогічної майстерності й отримували призові місця.
Державні нагороди Анатолія Георгійовича: заслужений діяч мистецтв, відмінник освіти України, Почесна грамота Кабінету Міністрів України, Почесна грамота Верховної Ради України.
Докторка педагогічних наук, професорка Алла Зайцева висловлює думку багатьох колег, членів факультетської родини: «Важко повірити в те, що відійшов у Вічність наш Анатолій Георгійович – людина прекрасної душі, невичерпної життєвої енергії, відкритого і доброго серця. Ви, Анатолій Георгійович, були працелюбом за натурою, раділи цьому світу, були мудрим наставником, усе життя віддано служили Богу, людям, справі духовного зростання майбутніх поколінь. У моєму серці назавжди збережеться пам’ять про Ваші інтелігентність, чудові людські риси, чуйність і доброзичливість, про щиру посмішку, педагогічний, дослідницький і організаторський таланти.
Низький уклін Вам і велика вдячність за мудрі поради, підтримку дослідницьких зусиль, за те, що ніколи не шкодували ні сил, ні часу, аби втілити творчі задуми. Світлий спомин про Вас залишиться у серці тих, хто знав і любив Вас».
Добра пам’ять довгі роки не згасатиме у колег, учнів, – і це те, заради чого варто жити!
Галина САВЧУК
Фото Євгена САВЧУКА
