28-29 вересня у стінах Одеської національної музичної академії імені Антоніни Нежданової відбулася визначна подія – фестиваль камерної музики «Arte da Camera: ансамблевий простір»

Ідея фестивалю виникла у зв’язку з видатною датою – 100-річчям від дня народження професора, заслуженого діяча мистецтв України, Почесного доктора Академії музики та мистецтв Молдови, у минулому ректора Кишинівської, а згодом Одеської консерваторій Василя Петровича Повзуна. Показово, що автори й організатори музичного проекту залучили до участі в ньому представників різних поколінь і ступенів навчання (наймолодшому учаснику всього шість років). Це – юні вихованці дитячих музичних шкіл, Одеської спеціалізованої середньої школи імені Петра Столярського, студенти й викладачі Одеського коледжу мистецтв імені Костянтина Данькевича, ОНМА імені Антоніни Нежданової, солісти Одеської обласної філармонії та Одеського національного театру опери та балету.

Програма фестивалю була насичена різноманітними концертними імпрезами й представила величезний діапазон ансамблевої музики.

Відкрив форум спільний концерт двох кафедр: камерного ансамблю та духових інструментів, що був присвячений пам’яті Василя Повзуна. Саме на цих кафедрах свого часу працював професор.

Фортепіанні ансамблі на вечорі широко представили дует «Еlementa Ludus (“Гра стихій”)» у концерті «Барви фортепіанного ансамблю» та «Інструментальній мозаїці», де ансамблеву майстерність демонстрували учні дитячих музичних шкіл. Слід відзначити, що в цій імпрезі юні музиканти виступали також в інших ансамблевих складах (скрипка, флейта і фортепіано у різних комбінаціях). Окрему програму «Gradus ad Parnasum» підготували викладачі та учні Школи імені Петра Столярського й коледжу мистецтв.

Цікавими сюрпризами для одеситів і гостей форуму стали концерти «Future in Youth: одеські композитори – фестивалю», який ознайомив слухачів із сучасною музикою, та «Французькі пейзажі», де прозвучали ансамблеві твори французьких композиторів XIX–XX сторіч. Завершив форум яскравий «NON STOP: від бароко до джазу».

Особливе місце у фестивальній програмі посів концерт «Сторінки сімейного альбому». Він був присвячений творчості українських композиторів Віталія та Ірини Губаренків.

Постать Віталія Губаренка добре відома одеситам і не потребує спеціальних рекомендацій. Адже важливі сторінки його біографії пов’язані з цим містом. На сцені Одеського оперного театру відбулися постановки чотирьох масштабних опусів Віталія Сергійовича – двох опер, балету та опери-балету «Вій». Після смерті композитора постала нова сценічна версія останнього твору, що й досі з успіхом йде в репертуарі театру.

Творча доля доньки Віталія Губаренка – композиторки та поетеси Ірини Губаренко – більше пов’язана з Харковом. Тут вона вчилася в Інституті мистецтв імені Івана Котляревського (нині Національний університет мистецтв), протягом двадцяти років працювала завідувачкою музичної частини Харківського театру для дітей і юнацтва, була ініціатором створення студії «Бідний театр», у якій за допомогою дідуся, заслуженого артиста України Романа Черкашина випробовувала сили як режисер.

Музична спадщина Ірини Губаренко охоплює твори різних жанрів і стилів: це музика до понад двадцяти вистав, рок-опера «Соляріс», симфонічна поема «Ахтамар», камерна опера «Ведмідь», камерно-вокальні опуси на вірші Івана Драча, Лесі Українки, Леоніда Кисельова, Сонатина для гобоя та фортепіано, Три фортепіанні прелюдії, понад п’ятдесят пісень на власні тексти.

Після відходу Ірини в інший світ завдяки Марині Черкашиній-Губаренко була опублікована літературна спадщина доньки – збірки віршів «Поетичні медитації» і поезії, прози та публіцистики «Римський роман». Згодом з’явилися композиторські відгуки на її поезію. Це «Дві балади про Бога» Михайла Шуха (присвячені Марині Черкашиній-Губаренко), «Дві елегії», дві пісні та дві версії «Колоколенки» Валентина Сильвестрова, вокальний цикл «Уривки з мого “Кобзаря”» Олександра Яковчука. Музично-поетична спадщина Ірини стала відома за межами Харкова – у Києві та інших містах України.

У червні 2018 року за ініціативою доктора мистецтвознавства, професора, завідувачки кафедри камерного ансамблю Одеської національної музичної академії імені Антоніни Нежданової Людмили Повзун твори Ірини Губаренко зазвучали в Одесі. Вперше були виконані Сонатина для гобоя та фортепіано, вокальний цикл «Заспівайте, сестро» (на вірші Леоніда Кисельова) та «Дві елегії» Валентина Сильвестрова на слова Ірини. Продовженням цієї ініціативи у новому розширеному форматі став концерт у Великому залі Одеської музичної академії у рамках фестивалю «Arte da Camera».

Концерт відкрила дружина Віталія Губаренка і мати Ірини Губаренко, доктор мистецтвознавства, професор НМАУ імені Петра Чайковського, академік Національної академії мистецтв України Марина Черкашина-Губаренко. У вступній промові Марина Романівна розповіла про театральне коріння творчої родини Черкашиних, адже її мати Юлія Фоміна була акторкою, батько Роман Черкашин – актором, режисером, педагогом. У живій і невимушеній розповіді вона ніби відкрила завісу атмосфери свого дитинства, юності, пізніше – знайомства з майбутнім чоловіком Віталієм Губаренком.

Марина Романівна поділилася зі слухачами цікавими епізодами творчого життя Віталія Сергійовича, історіями з дитинства їхньої доньки Ірини, яка росла й формувалась у театрально-композиторському середовищі, подробицями взаємовідносин двох творчих особистостей – батька та доньки.

Концерт «Сторінки сімейного альбому» потребував значної виконавської ініціативи. Спеціально для фестивалю студенти, їхні творчі керівники, а також солісти філармонії та оперного театру підготували програму з камерних, камерно-вокальних, фортепіанних творів Віталія та Ірини Губаренків, що охоплюють різні періоди їхньої творчості.

Сама ідея «сімейного альбому» дозволила зіставити речі, які здавалися на перший погляд непорівнюваними. З одного боку, творчий портрет Віталія Губаренка був здебільшого представлений менш відомою сторінкою його мистецтва – камерною музикою. Адже провідними у творчості композитора були монументальні жанри: опера, балет, симфонічні опуси. Однак інтерес полягав саме в тому, щоб зазирнути у невідомі сторінки його творчої біографії. Тож більшість творів Віталія Губаренка, які виконувалися в концерті, ніколи не звучали в Одесі. З іншого боку, цей проект став цікавою нагодою представити творчість Ірини Губаренко – композиторки й поетеси, яку одесити лише відкривали для себе.

Вдало складена концертна програма спонукала слухачів до жвавого сприйняття контрастних, різних за масштабом творів. Можна було наживо відчути діалог композиторських поколінь, стильові зміни кожного з митців і водночас близькість їхнього образного мислення.

Звернення до сімейних традицій спонукало включити до програми концерту фортепіанні прелюдії – найбільш ранні з написаних творів обох композиторів, у яких яскраво проявився їхній музичний талант і творча індивідуальність. Під час навчання у Харківському музичному училищі Віталій Губаренко написав Три прелюдії для фортепіано. Пройшло майже 30 років і Три прелюдії написала його донька, яка на той час була студенткою Харківського інституту мистецтв.

За задумом організаторів концерту вік виконавців мав приблизно дорівнювати віку композиторів на момент написання творів. Мистецьку ідею втілили студенти коледжу мистецтв М. Колодочка (клас викладача-методиста вищої категорії Д. Пашковської) і С. Черниш (клас викладача вищої категорії М. Повзуна).

До раннього творчого періоду Віталія Губаренка належить також Струнний квартет, ор. 12. – єдиний зразок цього жанру в спадщині композитора, що прозвучав у концерті в інтерпретації консерваторського студентського складу під керівництвом старшого викладача кафедри камерного ансамблю О. Базан.

У новій виконавській версії до уваги слухачів був представлений Concerto grosso, ор. 33. Це зрілий твір Віталія Губаренка для повного складу струнних інструментів великого симфонічного оркестру. В концерті він уперше виконувався в камерному варіанті, і цей задум виправдав себе. Дев’ятеро молодих музикантів майстерно передали характер і настрій твору, написаного складною музичною мовою (керівник О. Базан).

Справжньою окрасою програми став Концерт для флейти і камерного оркестру, який прозвучав у перекладенні для флейти й фортепіано. Це – найпопулярніший із творів Віталія Губаренка в імпрезі. Він посідає чільне місце у репертуарі флейтистів і дуже часто звучить у різних виконавських версіях. Блискучий варіант виконання продемонстрували Н. Кравченко (флейта) та А. Северюхіна (фортепіано) (творчий керівник – кандидат мистецтвознавства, доцент Л. Зима).

Велику частину концертної програми займали вокальні номери, в яких переважно були задіяні більш досвідчені музиканти – солісти філармонії Л. Третяк, Р. Пономаренко, Т. Кравченко, артистка оперного театру Е. Данієлян-Міхеєва, викладачі академії О. Лісова, О. Вишневська, К. Нємченко. Прозвучали ліричні мініатюри, романси та пісні батька й доньки Губаренків, «Дві елегії» Валентина Сильвестрова на слова Ірини Губаренко та вокальний цикл Ірини Губаренко «Заспівайте, сестро» на вірші Леоніда Кисельова. Останній уже має виконавські традиції: він не раз лунав у різних концертних залах Києва та записаний на аудіодиски серії «Поезія та музика» у виконанні Інни Успенської та Ірини Рябчун, а також Валерії Туліс та Олени Щоголєвої.
У концерті виконавську версію циклу запропонували Е. Данієлян-Міхеєва (мецо-сопрано) та О. Лісова (фортепіано). Музиканти внесли нові акценти в інтерпретацію твору. Темброві особливості голосу солістки, цікаві темпові рішення кожного номера підкреслили драматичну природу й експресію музики.

Концерт «Сторінки сімейного альбому» в рамках фестивалю «Arte da Camera: ансамблевий простір» продемонстрував розмаїття і багатогранність творчості Віталія та Ірини Губаренків, об’єднав виконавців, познайомив і збагатив слухачів, давши їм можливість спостерігати наступність поколінь українських митців.

Слід висловити велику подяку за високий професійний рівень підготовки концерту всім виконавцям і викладачам, авторам та організаторам проекту на чолі з доктором мистецтвознавства, професором камерного ансамблю Людмилою Повзун, дирекції фестивалю на чолі з ректором ОНМА імені Антоніни Нежданової, кандидатом мистецтвознавства, професором, народним артистом України Олександром Олійником.

Маємо надію, що цей фестиваль започаткує традицію проведення в Одесі масштабних ансамблевих проектів, а «музичний простір» щороку розширюватиме кордони.

Олена ЩОГОЛЄВА

На головному фото: Людмила Повзун, Марина Черкашина-Губаренко та Олександр Олійник