Гаде, Гершвін, Лятошинський, Веббер – у програмі першого концерту в Києві Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії України 9 лютого після гастролей у Японії
Післягастрольний виступ колективу під орудою дириґента Віктора Олійника відзначиться полістилістикою та різнонаціональним колоритом. Данський композитор Нільс Гаде надихався шотландсько-ірландськими віршами Оссіана. Українець Борис Лятошинський звернувся до польської теми в баладі «Гражина». Джордж Гершвін передав у музиці мандрівку американця Парижем, а британець Ендрю Ллойд Веббер узагалі відобразив життя котів за законами американського мюзиклу.
Відкриє програму увертюра одного з найвпливовіших данських музикантів XIX століття – Нільса Гаде. Він був композитором, диригентом, скрипалем, органістом і знаним педагогом. Кар’єру розпочав як скрипаль Королівського данського оркестру, а європейський прорив як композитор здійснив 24-річним фантазійною увертюрою «Efterklange af Ossian» («Відлуння Оссіана») 1841-го.
Твір засновано на циклі віршів, які Джеймс Макферсон переклав із шотландської гельської мови. Він переніс «місце дії» із шотландсько-ірландських островів на скандинавські, тому Оссіанові поеми розглядалися як нордичний еквівалент грецької «Іліади» і вплинули не тільки на поетів, а й музикантів, художників.
Борис Лятошинський мав, окрім українських, також і предків-поляків. Упродовж останніх років життя він виявляв особливе зацікавлення польською культурою й традиціями. Першим великим симфонічним твором «на польські теми» в його доробку стала балада «Ґражина» для симфонічного оркестру (1955), навіяна поемою Адама Міцкевича. У цьому опусі природно та яскраво виявився романтичний характер симфонізму Лятошинського.
Оркестрову п’єсу Джорджа Гершвіна створено під впливом джазу і вперше виконано 1928 року в Нью-йоркському філармонійному товаристві під керівництвом Волтера Дамроша. Її надихнув час, проведений Гершвіном у Парижі. Музика передає враження від визначних пам’яток та енергії французької столиці 1920-х років. Привід для захоплення митець знайшов навіть у паризьких вулицях із їхньою метушнею, гудками таксомоторів, ошатним натовпом, безпосередньою реакцією парижан на будь-який жарт.
Бродвейські «Коти» Ендрю Ллойда Веббера – один із найвідоміших у світі мюзиклів. Після прем’єри в Нью-Йорку постановка не сходила зі сцени впродовж 10 років, а за майже тридцятирічну історію виставу побачило майже 80 мільйонів глядачів!
За інформацією пресрелізу
