Учнівська конференція – об’єднує!

215

На межі вересня-жовтня в рамках ХХXІІ Міжнародного фестивалю сучасної академічної музики «Київ Музик Фест-2021» в онлайн-форматі пройшла ІІІ Всеукраїнська учнівська конференція «Мистецтво без меж: шлях до науки». Упродовж двох днів роботи форуму прозвучали 43 доповіді найрізноманітнішого тематичного спрямування, які виголосили учасники з 21 населеного пункту нашої держави – великих міст, селищ міського типу і, навіть, сіл, – вкотре підтвердивши тезу: конференція – єднає!

Поява навесні 2019 року у середовищі початкової мистецької освіти учнівської конференції, видаючись, на перший погляд, кроком відверто експериментальним, насправді стала подією, що відповідала викликам і потребам часу. І сьогодні, вже після проведення шести подібних форумів (однієї міської конференції, трьох у рамках «Київ Музик Фесту» та двох у складі Crescendo Art Forum) ані в організаторів заходу, ані в учасників не виникає заперечень щодо його актуальності.

Упродовж трьох років конференція невпинно розвивалася. Найбільш позірні зміни, були пов’язані із розростанням її меж, втягуванням у власну орбіту суміжних мистецьких (онлайн-виставки художніх робіт учнів) і комунікаційних (діалоги із митцями, майстер-класи) акцій. Безперечно, жодна з них не була випадковою. Їх поява зумовлювалася необхідністю вирішувати нагальні соціальні завдання, зокрема активізувати взаємодію між різними галузями музичного мистецтва – освітою, наукою, виконавством і, навіть, медійним простором.

Проте чи не найбільший вплив форум явив саме у тому середовищі, для якого безпосередньо задумувався і створювався – учнівському. Якими є ці позитиви? Спробуємо проаналізувати.

Отже, конференція як освітньо-методичний проєкт функціонує у сфері початкової ланки мистецької освіти, тобто її учасниками є винятково учні мистецьких шкіл. Як цей чинник міг би позначитися на самому заході? Очікувалося, що він регулюватиме його змістовну складову. Адже будь-який публічний виступ має ґрунтуватися на життєвому/науковому/власному досвіді доповідача. А що становить основу музичного досвіду учня мистецької школи? Перш за все, навчальні програми академічних навчальних дисциплін, академічні за своєю суттю! Звісно, академічність у жодному разі не варто тлумачити як негативну рису, у її межах можливі неймовірно цікаві і нестандартні дослідження. Яскравим підтвердженням тому стала перша, ще міська конференція, яка за тематикою доповідей утримувалась переважно у полі притяжіння навчальних програм із теоретичних дисциплін.

Спікерка – Ольга Самохвалова (ДМШ №37, м. Київ)

Але дуже швидко змістовна складова проєкту почала виходити далеко за межі програмних вимог предметів мистецької школи. В останній конференції її було структуровано у шість тематичних блоків (мusic made in Ukraine, світова музична культура, класична музика, фольклор, музичні інструменти, ансамблі й оркестри та сучасний музичний простір), кожен із яких розгортав перед слухачами чи не всю історичну панораму розвитку музики як виду мистецтва у розмаїтті її стилів та інтонаційних практик. Вражає і проблематика доповідей. Сучасних юних дослідників цікавить творчість віденських класиків і Стінга, вони замислюються над питаннями впливу літературного тексту народної пісні у разі її використання у композиторському творі та взаємоз’язками музики і математики, досліджують історію становлення молодіжного симфонічного оркестру України, погляд Глена Гульда на звукозапис і вплив гурту KRAFTWERK на розвиток електронної музики.

Бесіда з Євгеном Лавренчуком

Безперечно, жодна навчальна дисципліна мистецької школи не передбачає настільки різновекторної амплітуди. Натомість її ініціює учнівська конференція. При цьому, наголосимо: самі учасники форуму у своїх виступах послуговуються тим інструментарієм/навичками/компетенціями, яких набули безпосередньо у процесі навчання. А відтак, маємо яскраве підтвердження об’єднавчої місіє проєкту. Конференція дійсно зближує для її учасників теорію і практику, навчання і музичне хоббі/зацікавлення.

Поруч із навчальними завданнями учнівський форум вирішує питання комунікації. Адже в сучасному світі одним і зважливих чинників успішності є соціальна взаємодія. Жанр конференції за своєю природою і є проявом цієї взаємодії, а конференція, про яку йдеться, – й поготів. Ідею спілкування у ній втілено у демократичному, діалоговому вияві: за чіткого розподілу ролей (спікери, модератори, організатори, слухачі) серед учасників форуму немає вчителів та учнів, є дослідники, які, хоч і на початковому рівні, але професійно розмовляють про мистецтво і збагачуються у цій взаємодії досвідом.

Безперечно, такий характер комунікації склався не одразу. Але саме його продемонструвала остання конференція, і не лише в роботі окремих дискусійних панелей, а й вцілому. Її окрасою стали два діалоги із запрошеними гостями, композиторками Аллою Загайкевич та Ганною Манокіною. У ході цих онлайн-інтерв’ю, діти-модератори вже не обмежувалися простою постановкою запитань; вони коментували, намагалися не лише створити атмосферу, а вибудувати драматургію бесіди. Чи можна було таке уявити рік тому, коли в рамках конференції вперше відбулися діалоги з Леонідом Грабовським, Олександром Козаренком, Ігорем Стецюком та Іваном Небесним?

Отож, комунікаційний потенціал заходу набирає обертів. Якщо ж говорити про нинішню конференцію, то інакше, вочевидь, і бути не могло. Адже її надихнула неймовірна подія, що відбулася в рамках форуму за два дні до його проведення. Йдеться про Еко-мистецьку акцію, яка пройшла 28 вересня на території ДМШ №39 у Пущі Водиці. Формальною підставою заходу стала висадка митцями та партнерами проєкту дерев біля будівлі школи. Але зміст акції визначила зовсім не вона, а творче спілкування між дітьми, викладачами, митцями.

Показово, що сам захід перетворився на багатоскладову подію, яка об’єднала представників різних видів мистецтва. Він розпочався творчою зустріччю у Пущанському парку з оперним режисером Євгеном Лавренчуком, потім у приміщенні школи відзвучав концерт-лекція Олександра Козаренка «Година українського фортепіанного бідермаєру». Кульмінацією заходу стало спільне музикування присутніх: у виконанні учнів школи, запрошених музикантів, самих митців (а іноді й усіх присутніх) звучали твори Миколи Лисенка-старшого, Олександра Козаренка, Ігоря Стецюка, Івана Небесного. Сюрпризом для Євгена Лавренчука стало виконання Застільної пісні з «Травіати» Джузеппе Верді, а «фінальний акорд» поставив Роман Коляда, зімпровізувавши фортепіанну композицію на тему, яку безпосередньо під час заходу із семи нот жартома склали композитори. І за усіма подіями спостерігали юні ілюстратори, учні художніх шкіл, за замальовками яких планується створити комікс.

Отож, вкотре скажемо: конференція – об’єднує! У цьому її місія.

Довідка:

Авторка та менеджерка проєкту – Олена Садівнича, завідувачка теоретичного відділу ДМШ №39 м. Києва, викладачка-методистка.

Науковий куратор проєкту – Юрій Чекан, доктор мистецтвознавства, лауреат премії імені Миколи Лисенка, професор кафедри історії світової музики Національної музичної академії України імені Петра Чайковського.

Засновники та організатори: Національна спілка композиторів України, Київський міський методичний центр закладів культури та навчальних закладів, Відділ культури Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Дитяча музична школа № 39 м. Києва.

Партнери: Державний науково-методичний центр змісту культурно-мистецької освіти (інформаційний партнер); UA: Українське радіо, інтернет-журнал «Музика» (медійні партнери); Київський національний академічний театр оперети; Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва (Київська опера); Меморіальний музей-квартира В. С. Косенка, Асоціація резидентів культури, Благодійний фонд «Спадок».

Валентина Кулик

На центральному фото: висадка дерев. Разом із дітьми стоять Микола Лисенко, Володимир Войт, Роман Коляда, Іван Небесний, Євген Лавренчук, Олександр Козаренко, Олена Садівнича