X Міжнародний конкурс композиторів імені Олександра Спендіарова

122

Десять років. Це багато чи мало? Якщо порівнювати з віком людини – мало, віком Всесвіту – нескінченно мало, мить

На першому конкурсі було лише 12 учасників. Результат 10-річчя – понад сто. Здається небагато. Однак композиторів не буває багато. Виконавців – так, але не композиторів. Це особливий рід діяльності, яким дано займатися не всім. Звичайно, в дитинстві – багатьом, а ось зробити композиторство професією – одиницям.

І, коли розумієш, що конкурс, можливо, прокладе стежку до майбутнього фаху, відчуваєш величезне захоплення. Це – особливе щастя для організаторів.

Та навіть якщо дитина не стане композитором, змагання дасть їй можливість проявити творчий потенціал. Його мають усі, однак багато хто боїться випробувати. Адже потрібна певна сміливість, щоб наважитися робити те, чим займалися великі творці – Бах, Моцарт, Шуберт, Штокгаузен…

Так, ця справа не для боягузів! Творчість – акт усвідомлення себе в потоці історії. І успішна його реалізація викликає неповторне відчуття – найяскравіші, граничні переживання! Творчість наповнює життя особливим світлом, як і саму людину. Ми стаємо світлячками, які осявають навіть пітьму.

Десять років тому, у 2011-му, Самвел Азізян, вірменознавець, журналіст, член Національної спілки журналістів України, приїхав до Ялти. Тоді відзначали 140-ліття від дня народження Олександра Спендіарова, ім’я якого носить Ялтинська музична школа.
Зараз ми оперуємо такими словосполученнями, як візитна картка установи тощо, а того року мені просто хотілося зробити якийсь знаковий для школи захід. Так виник конкурс.

Ірина Сіренко допомогла мені налагодити контакти з київськими композиторами. Дмитро Іванов відкрив наш вебсайт. Ангел, символ конкурсу, став відображенням оригіналу, виконаним Сергієм Хорошуном.

Почав розвиватися новий Усесвіт, який поступово перетворився на МККІС – Міжнародний конкурс композиторів імені Олександра Спендіарова. Це – єдиний у світі композиторський турнір імені славетного вірменського митця.

У різні роки до складу журі входили видатні композитори нашого часу. А якщо говорити сучасною мовою, зрозумілою нашим конкурсантам, це – джедаї-учителі, які оцінюють творчість падаванів-учнів і подають їм приклад у професії. Серед них: Олександр Костін – народний артист України, лауреат Шевченківської премії, професор кафедри композиції Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, член Національної спілки композиторів України; Володимир Рунчак – член НСКУ, Національної всеукраїнської музичної спілки, художній керівник концертної серії «Нова музика в Україні»; Дмитро Савенко – член НСКУ; Борис Сінчалов – член НСКУ, лауреат премії АРК у номінації «Музика та виконавська майстерність»; Мерзіє Халітова – заслужена діячка мистецтв України, лауреатка премій імені Миколи Лисенка, Бекіра Чобан-заде, премії АРК; Валерій Кікта – заслужений діяч мистецтв України, Росії, член Спілки композиторів Росії; Сергій Жуков – заслужений діяч мистецтв Росії, член Спілки композиторів Росії; Ойдін Абдуллаєва – професорка кафедри композиції та інструментування Державної консерваторії Узбекистану, лауреатка Державної премії імені Зульфії.

Усесвіт МККІС – чарівне життя. Це занурення у казки, історію, подорожі, літературу, образотворче мистецтво. Адже кожен конкурс має окреме творче завдання – «Дари Візантії», «Колискові світу», «Дерево життя», «Зустріч» тощо.

Але ж усі ми знаємо, що подібні заходи потребують підтримки. І Всесвіт МККІС – це чудові партнери й спонсори, які розуміють для чого людині музика.

Помічники конкурсу – невпинні моторчики, діяльні люди, котрі досягли вершин, – кожен у своїй галузі: Сергій Саркісян (Республіка Крим) – генеральний директор ТОВ «Юніорстар»; Наталі Хольцмюллер (Австрія) – організаторка балів у Хоффбурзі, на яких збирає кошти для навчання талановитих дітей; Оксана Соколик (Республіка Крим) – керівниця Благодійного фонду розвитку мистецтва імені Василя Соколика; Віктор Завацький – незмінний репортер і режисер фільмів про конкурс; Марина Рабико, Оксана Войтенко – чудові педагоги школи; Ялтинська вірменська громада; Будинок-музей імені Антона Чехова; Рекламна агенція «Мастерс» –дипломи, буклети, сувенір Ангел.

Пам’ятні призи отримують усі без винятку учасники змагання. Ці відзнаки радують і чіпають серце кожного конкурсанта, навіть якщо у нього не місце переможця.

Серед партнерів конкурсу завжди: Національна радіокомпанія України, у передачах якої Володимир Рунчак завжди підбиває підсумки, представляючи твори лауреатів, Національна всеукраїнська музична спілка, Спілка вірмен України, котра впродовж усіх років виділяє кошти для грошових призів, та «Українська музична газета».

Усе це – Всесвіт МККІС! І він розширюється. Адже учасники попередніх конкурсів, такі як Олена Ільницька, Тетяна Шабаєва, Тетяна Хорошун, Артем Миронов, працюють викладачами композиції, і тут починають виступати вже їхні учні.

Володимир Рунчак, який стабільно перебуває із Всесвітом МККІС від моменту його створення, у вітанні ювілейному конкурсу сказав: «Багато лауреатів перших конкурсів стали вже професійними композиторами, відомими та авторитетними в музичному світі особистостями, як наприклад: Олена Ільницька, Яна Шлябанська, Яна Наконечна, Ганна Горобинська, Тетяна Шабаєва, Тетяна Хорошун, Сальмі Ткаченко, Євген Стецюк, Всеволод Сіренко, Богдан Решетілов, Гліб Фаренюк, Андрій Миронов, Андрій Барсов, Юрій Пікуш (Україна), Рахат-Бі Абдисагін (Казахстан), Андрій Яковлєв (Якушау), В’ячеслав Петько, Вадим Садальський, Ксенія Вечір-Ковалевська (Білорусь), Павло Яковлєв (Росія), Бехзодбек Турсунбоєв, Ірода Ахрор-кізі Ходжаханова, Фазілябону Абдулазі-кізі Хасанова, Жамшед Ахроров (Узбекистан). Цей перелік можна продовжувати».

Я впевнена, що список збільшуватиметься! Бажаю усім композиторам натхнення і нової музики!

Тетяна ХОРОШУН, художня керівниця конкурсу