Завершуючи 149-й театральний сезон, Національна опера України 29 та 30 червня подарує своїм шанувальникам прем’єру балету «За двома зайцями». Відома п’єcа Михайла Старицького вперше отримає музично-хореографічне прочитання
Комедія Старицького, яка в іронічно-сатиричному тоні змальовує київське міщанство ХІХ століття, по праву вважається одним з найбільш репертуарних творів українського театру. За понад 120 років від часу написання вона мала різні режисерські трактування. Особливу ж популярність п’єcа отримала після того, як на кіностудії Олександра Довженка у 1961 році був знятий однойменний фільм. І сьогодні п’єсу Михайла Старицького називають «безперечним лідером серед комедійних бестселерів».
Однак поставити «Зайців» у хореографічному жанрі до сьогодні не наважувався жоден режисер. Заради втілення цієї ідеї об’єдналася потужна творча команда. Віктор Литвинов – балетмейстер-постановник, у чиєму творчому доробку, окрім шедеврів світової балетної класики, понад десять балетів на музику українських авторів. Юрій Шевченко – композитор, який співпрацював практично з усіма, без перебільшення, київськими театрами (за що отримав 8 престижних «Київських пекторалей»). Тетяна Андрєєва – автор ідеї та лібрето (вона вийде на сцену в ролі Проні). Сергій Маслобойщиков – художник-графік, сценограф, режисер театру і кіно, лауреат понад 50 нагород у галузі мистецтва (декорації, сценографія). Живописець, театральна художниця Ганна Іпатьєва (костюми), географія робіт якої охоплює простір від Німеччини до Македонії. Диригент-постановник – Володимир Кожухар – напевне, один з найтитулованіших і авторитетних диригентів в Україні.
Як зазначають творці спектаклю, вони мали на меті не лише переказати історію «цилюрника» Голохвастого, відтворити атмосферу Києва, неповторну, вже зараз потроху зникаючу ауру київського Подола. «Дуже сумна комедія» – саме так позначає жанр майбутньої вистави балетмейстер-постановник. «Це як у житті, де нам постійно доводиться вибирати, та зазвичай нічого смішного у цьому нема, – каже Віктор Литвинов, – але від безперервності цього процесу наше буття іноді перетворюється на смішну театральщину».
Можливо саме тому сценографія майбутньої вистави являтиме собою старовинну розбиту театральну сцену. «Через цей кін проростатимуть мальви, – розповідає художник-постановник Сергій Маслобойщиков, – вони проростатимуть також крізь усі предмети, що з’являються у виставі, через все розвалене і неживе, створюючи знайомий київський краєвид».
«Канва наших “Зайців” тільки здається простою й навіть примітивною, а починаєш в неї занурюватися і розумієш: усе це може й так, але розказати про “промотаного цилюрника” та його пригоди мовою симфонічної музики – надзвичайно складне творче завдання, – коментує Юрій Шевченко. – Я, наприклад, місяці зо три вагався – чи використовувати відому пісеньку Голохвастого та компанії “В нєбє канарєєчка літає… “. Звичайно, зухвалі куплети я не просто процитував. “Погрався” з мелодією, але глядач її безумовно впізнає. Буде ще багато знайомих пісень, народних мотивів, але кумедно перекручених». Змалювати міщанський світ з його нестримним бажанням вибитися «з грязі в князі» (а саме так схематично описують ідею п’єси) надто просто, вважає композитор. І додає: «Зізнаюся, я мав справу зі значно складнішою трактовкою».
Постановники прагнуть також, щоб і у вбранні артистів глядач побачив більше, ніж просто ілюстрацію «комедії із міщанського побиту зі співами й танцями», датовану XIX сторіччям. Стьобані ватники, дивні кожухи, а ще – неймовірні принти, аплікації та мереживо. Костюми для «Зайців», що створює Ганна Іпатьєва, важко умістити у будь-які рамки. Тим більше, що надихається Ганна творчістю Марії Приймаченко та сучасного українського художника Владислава Шерешевського. Ось, наприклад, Проня мінятиме наряди п’ять разів. І не лише тому, що молодша Сірко відвідує школу бальних танців: у цьому балеті танцюватимуть не тільки люди, а і їхні думки, мрії та емоції.
За матеріалами прес-реліза
