Львівська національна філармонія проводить прийом заявок на участь у Другому всеукраїнському композиторському конкурсі імені Мирослава Скорика. Молоді композитори можуть подавати свої симфонічні твори до 1 серпня включно. З цієї нагоди комерційний директор із питань розвитку нової музики у Філармонії, композитор Богдан Сегін поділився пріоритетними завданнями конкурсу та розповів про спеціальні вимоги до творів
Конкурс імені Мирослава Скорика є досить молодим. Він перейняв досвід інших європейських престижних подій цього типу.
Формуючи положення у 2021, в першу чергу я переглядав конкурси, які на території України існували: на той час, два роки тому – це Конкурс імені Лятошинського, у якого дуже якісне положення і продумані концептуальні речі в плані організації процесу. Також я орієнтувався на закордонні конкурси: насамперед – польські. Це Конкурс Лютославського у Варшаві й Пендерецького в Кракові. Врахував теж досвід українських премій імені Людкевича та Ревуцького. Так і сформувалося наше Положення.
Перший конкурс у нас був дуже демократичним: ми приймали твори, які вже виконувалися і були написані протягом 5 років до оголошення конкурсу. Це мій цілеспрямований акт впливу на українське композиторське середовище задля його максимальної активізації, адже могли подаватися і нещодавні випускники музичних академій і автори з серйозним багажем.
Для нас було дуже важливо запустити цей «двигун», я б навіть назвав це професійним азартом. Оскільки поява такого композиторського конкурсу симфонічної музики з проведенням регулярно, раз на два роки – це хороший ритм. Справді, як на мене, нам вдалося задумане: було подано багато партитур різного плану. Дуже промовистою виявилась процедура оцінювання і відбору партитур. До фіналу вийшло 5 партитур від трьох композиторів.
Цікаво, що навіть дві партитури одного композитора члени журі при фінальному оцінюванні не розглядали як партитури одного автора. І коли вже ми вийшли на етап відкриття імен авторів, то більшість членів журі була здивована: як так могло статися, що, наприклад, дві партитури Максима Коломійця були подані – і одна з них пройшла у фінал, а друга ні. Так само і з творами Євгена Петрова.
Загалом наше положення може бути зразком для появи ще одного конкурсу в Україні. Ми радо поділимося досвідом, якщо в Києві чи Одесі з’явиться ініціатива заснувати конкурс імені певного композитора.
Цьогоріч конкурсний твір мусить бути спеціально написаним у 2023 році й не мати публічного виконання. Це – базова умова для авторитетних європейських композиторських конкурсів, тому що конкурс, окрім функції того двигуна, який запускає творчий процес, завжди повинен давати можливість учаснику проявити себе.
Від оголошення умов конкурсу минуло понад 8 місяців для створення композиції такого типу, як твір для симфонічного оркестру і сольного інструмента. Також одразу на старті ми вказали преміальний фонд (500 000 грн для трьох переможців). І ці досить великі суми підтвердили наш запит до молодих композиторів.
До того ж, поява нового твору – це ще й глобальний процес для української музичної культури, тому що навіть коли твір не перемагає, він написаний, і це – вже досягнення. Усі партитури зберігатимуться у нас. Ми відкриті до запитів щодо надання творів для інших українських мистецьких установ.
Хочу наголосити на тому, що цього року ми змінили склад української частини журі повністю. Цьогоріч це Юрій Ланюк, Богдана Фроляк, Іван Небесний, Кармелла Цепколенко та Назарій Стець. Натомість залишили двох закордонних діячів із минулого конкурсу не випадково. Вінсент Козловський – диригент і композитор, він диригуватиме на концерті переможців. Митець активно працює як диригент європейських оркестрів, – тобто для нього інформація про нові твори є дуже важливою, тому що постійно є запит на виконання. Єжи Корновіч, багаторічний артдиректор відомого фестивалю «Варшавська осінь» теж моніторить нову музику.
Якщо говорити про минулорічних переможців і учасників конкурсу, то є вже прецеденти: Максим Коломієць активно розвивається як композитор, перебуваючи за кордоном.
Більшість членів журі є викладачами з композиції у різних українських вищих навчальних закладах. Тому ми розробимо декларацію доброчесності для кожного судді, де буде вказано: якщо він розпізнає партитуру або знає, що його студент подався під таким-то гаслом, то не братиме участі в оцінюванні того твору. Це рішення буде ухвалене на першій сесії, коли всі отримають партитури.
Зараз моя порада учасникам – ознайомитися з тим, як працює оркестр нашої філармонії. Для цього доступно багато ресурсів, зокрема дуже багато завдяки нашим онлайн-трансляціям є відеозаписів із програмами Академічного симфонічного оркестру. Для композитора завжди важливо знати свій «інструмент» і його можливості перед тим, як братися до створення музики.
Ці твори зможуть стати поповненням репертуару не тільки Львівської філармонії, – це так само поповнення репертуару солістів. Не тільки українських музикантів тут, а й тих, які через війну зараз перебувають за кордоном. Адже вони також потребують нового, особливо українського контенту для виконання. Гадаю, що сенс конкурсу проявляється дуже глибоко. Бажаю всім учасникам успіхів!
Записала Дзвенислава САФ’ЯН
