Українська музикознавча міграція в культурному універсумі Польщі

248

Таку назву мав Другий польсько-український музикознавчий симпозіум, який відбувся наприкінці травня 2023 року в Інституті мистецтв Польської академії наук на знак солідарності з Україною і підтримки українських учених

До участі було запрошено українських музикознавців, котрі, рятуючись від війни, знайшли притулок у Польщі, де змогли продовжити дослідницьку і науково-педагогічну діяльність. Теоретичну частину заходу доповнив концерт-презентація Київського державного музичного ліцею імені Миколи Лисенка.

Уже понад рік і три місяці Польща демонструє неймовірну підтримку народові України у боротьбі за відстоювання територіальної цілісності держави, європейського вектора розвитку і загальнолюдські цінності. Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Польща серед усіх країн світу прийняла найбільше українських біженців.

Особливо цінною є підтримка Польщі на культурному фронті. Адже численні культурно-мистецькі та наукові акції, які відбуваються у Польщі, допомагають привертати увагу європейської і світової спільноти до України, котра веде цивілізаційну битву не лише за власне виживання, а й збереження миру та стабільності в Європі загалом.

Організатором Польсько-українського симпозіуму виступив Відділ музикознавства Інституту мистецтв ПАН на чолі з доктором габілітованим, професором Павлом Ганцарчиком. Минулоріч, невдовзі після початку воєнної агресії росії проти України, відбувся Перший польсько-український симпозіум, який презентував наукові дослідження як відомих, так і молодих музикознавців України та Польщі.

Ідея проведення ниніішнього симпозіуму належала докторці мистецтвознавства, професорці Олені Береговій, котра ініціювала його на завершення свого річного дослідницького гранту від Національного центру науки Польщі й виконання Угоди про співпрацю між Інститутом мистецтв ПАН та Інституту культурології Національної академії мистецтв України, яку було підписано у квітні 2022 року.

У виступах під час урочистого відкриття симпозіуму лунало захоплення мужністю українців у їхній боротьбі за свободу і незалежність, відчувалася щира підтримка українських учених. Офіційну частину заходу розпочала заступниця директора Інституту мистецтв ПАН, докторка Дорота Пірамідович, котра відзначила, що друге поспіль проведення симпозіуму дає підстави вважати його традиційним, і передала вітання учасникам і гостям зібрання від директорки інституту, докторки габілітованої, професорки Еви Даліг-Турек.

Професор Павел Ганцарчик із глибоким сумом говорив про загибель на війні українського колеги – талановитого музикознавця-медієвіста Івана Кузьмінського, з яким мав наукові плани на майбутнє. Їм, на превеликий жаль, не судилося збутися.

Також пан Ганцарчик зачитав офіційне вітання від Міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка, в якому, зокрема, підкреслювалося, що «нинішня наукова подія є доброю нагодою ще раз згадати про те, що українці і поляки мають багато спільного в історії, культурі, мові, традиціях, і саме ця культурно-історична спільність є основою конструктивних добросусідських відносин наших країн і допоможе нам разом подолати виклики і наслідки глобальних соціальних потрясінь ХХІ століття».

У вітальному слові ініціаторка симпозіуму, професорка Олена Берегова підкреслила, що науковий форум відбувається у тяжкі для України часи, коли від варварської російської агресії гинуть талановиті українські музиканти, художники, науковці. Вона запропонувала вшанувати пам’ять полеглих хвилиною мовчання, а потім зачитала вітальну адресу від директорки Інституту культурології Національної академії мистецтв України, докторки філософських наук, професорки, академікині Ганни Чміль.

Виступи українських і польських науковців розкрили широкий спектр сучасних музикознавчих досліджень. Варто відзначити, що українські музикознавці виголосили доповіді польською мовою, яку на рівні, достатньому для наукового спілкування, опанували за час вимушеного перебування у Польщі.

Перша сесія симпозіуму була тематично пов’язана з витоками музичного мистецтва, проблематикою етномузикологічних, джерелознавчих досліджень, аспектами історичного музикознавства. Докторка мистецтвознавства, професорка кафедри історії української музики та музичної фольклористики Національної музичної академії України, завідувачка Проблемної науково-дослідної лабораторії етномузикології Ірина Клименко запропонувала вектор компаративної етномузикології і спробувала поміркувати над напрямками ревіталізації традиційної музики в Україні та Польщі. На власному прикладі доповідачка продемонструвала, як зросла її дослідницька, публікаційна і виконавська активність за останній рік і суттєво розширилися контакти з польськими колегами.

Свій виступ пані Клименко проілюструвала власним виконанням українських народних пісень – календарно-обрядових і весільних. Її партнерами були Олена Гончаренко – кандидатка мистецтвознавства, професорка Сумського державного педагогічного університету імені Антона Макаренка, а також польські етномузикологи й виконавці, які разом утворили імпровізований українсько-польський фольклорний ансамбль. Фольклорний обрядовий спів став потужним музичним «зачином» наукового зібрання, зануривши присутніх у магію української народнопісенної традиції.

Великий інтерес аудиторії викликав виступ визначного польського етномузиколога, доктора габілітованого, професора, очільника кафедри етномузикології Інституту музикології Варшавського університету Пьотра Даліга. Темами його наукових досліджень є музичні традиції та їхні трансформації на перетині народної, популярної та елітарної культур, етнічні традиції у творчості європейських композиторів ХІХ–ХХ століть, традиційна музика і проблеми міграції.

Багато років поспіль пан Даліг опікувався колекцією Фонографічного архіву імені Мар’яна Собеського (записи народних пісень та інструментальних мелодій з 1904 року), яка зберігається в Інституті мистецтв Польської академії наук, та поповнив її власними записами і польовими зйомками, зробивши близько 20 тисяч записів пісень та інструментальних мелодій, народних вистав і сільських театрів з усіх регіонів Польщі й сусідніх країн.

У доповіді на симпозіумі Пьотр Даліг заглибився у процеси формування спільного українсько-польського знання про етнічні музичні культури. Особливе місце в його виступі було відведено контент-аналізу праць видатних українських етномузикологів минулого – Климента Квітки, Філарета Колесси, Станіслава Людкевича, які заклали підвалини європейського фольклористичного напряму в музикознавстві, а також апеляції до доробків сучасних дослідників фольклору Євгена Єфремова, Ірини Клименко, Ірини Довгалюк, Богдана Луканюка та інших.

Представницею джерелознавчого напряму на симпозіумі стала докторка наук гуманістичних Оксана Шкурган, котра поділилася результатами опрацювання нововіднайдених джерел та архівних документів щодо музичної діяльності отців бенонітів у Варшаві наприкінці XVIII – початку ХІХ століть. У доповіді йшлося про музичну діяльність отців редемптористів (бенонітів) у варшавському костелі св. Бенона у 1787–1808 роках – на початковому етапі функціонування цього католицького чернечого ордену на польських землях. Дослідниця розповіла про св. Климента Марію Гофбауера (1751–1820) та значення Згромадження Найсвятішого Ізбавителя для музичної культури Варшави обраного історичного періоду.

Зібрана пані Оксаною джерельна документація свідчить, що під час богослужінь у монастирському храмі св. Бенона регулярно відбувалися концерти, під час яких був представлений різноманітний музичний репертуар з творів європейської та польської музики. Доказом цього стали новознайдені Оксаною Шкурган нотні співаники, що містять численні пісні різними мовами – німецькою, латинською, польською. Особливу увагу дослідниця приділила унікальній архівній знахідці – каталогу книгозбірні варшавських редемптористів – та підкреслила його велике значення для сучасних наукових розвідок, у тому числі музикознавчих.

Становлення історії української музики як академічної дисципліни та перші підручники з цього предмета постали в центрі уваги кандидатки мистецтвознавства, професорки кафедри історії української музики та музичної фольклористики Національної музичної академії України Лариси Гнатюк. Дослідниця зробила аналітичний огляд таких фундаментальних праць, як «Історія української музики» (1922) Миколи Грінченка, «Спів і музика в Київській академії за 300 років її існування» (1918) і навчальні програми Пилипа Козицького, «Тематичний план» курсу (1938) і «Нарис з історії української музики» (1941) Андрія Ольховського. Ці роботи були одночасно підручниками з історії української музики в першій половині ХХ століття, деякі з них (зокрема підручники Ольховського) мали трагічну долю. Також пані Лариса виявила позитивні й негативні риси цих праць і розкрила їхнє значення для подальшого розвитку українського музикознавства та професійної музичної освіти.

Другу сесію симпозіуму було присвячено персонологічному виміру музикознавчих досліджень. Докторка габілітована, професорка Університету музики імені Фридерика Шопена Катажина Шиманська-Стулка розповіла про творчі зв’язки і джерела натхнення видатного польського композитора Кароля Шимановського в часи його перебування в Києві у 1914–1918 роках. На думку дослідниці, київський період став одним із найбільш інтенсивних і плідних творчих етапів діяльності композитора. Атмосфера цього прекрасного в усі часи міста надихнула майстра на написання таких найвідоміших у його доробку інструментальних циклів, як «Міфи» для скрипки та фортепіано, «Маски» для фортепіано та оркестровий вокальний цикл «Пісні казкової принцеси». У Києві відбулися й прем’єри цих творів.

Доповідь докторки мистецтвознавства, професорки Олени Берегової розширила уявлення про роль особистості в історії й, зокрема, в польсько-українських музичних реляціях 1960-х років на основі знахідок в архіві Спілки польських композиторів. Проаналізувавши численні зразки рукописного і машинописного епістолярію, різноманітних звітів, брошур, інформаційних бюлетенів, телеграм, афіш, програмок концертів і наукових конференцій, матеріалів преси та інших документів, дослідниця довела, що, попри колоніальний статус української культури в радянський період, українсько-польська культурна співпраця все ж таки існувала, і її форми були досить різноманітними.

Були наведені цікаві факти приватного листування Ігоря Блажкова, Леоніда Грабовського та інших зі Спілкою композиторів Польщі, яке яскраво ілюструє намагання українських митців «пробити залізну завісу», встановити персональні контакти з польськими колегами в обхід Москви, отримати актуальну інформацію про нові тенденції в музиці і фестивально-концертному житті Європи. Архівні документи, знайдені Оленою Береговою, підтвердили наявність експансії російської культури в радянський період, політику замовчування та ігнорування здобутків української та інших національних культур.

У програмі симпозіуму знайшлося місце і для новітньої української композиторської творчості. Кандидатка мистецтвознавства Божена Шабетнік запропонувала присутнім зануритися в музичний світ композиторки Ганни Гаврилець, котра у розквіті таланту передчасно пішла з життя в перші дні війни. Доповідачка ретельно проаналізувала різножанровий доробок і стильові домінанти творчості Ганни Гаврилець, підкріпивши їх прикладами з хорових творів композиторки у записах Муніципального камерного хору «Київ» (художній керівник і диригент – Микола Гобдич). Високодуховний хоровий спів, багатство тембрової палітри і гармонічних барв музики Ганни Гаврилець проникали в саме серце кожного, хто був присутній у залі, і стали справжньою ліричною кульмінацією симпозіуму.

Кандидатка мистецтвознавства, заступниця директора Київського державного музичного ліцею імені Миколи Лисенка Анастасія Молибога розповіла про творчість сучасного українського композитора Богдана Кривопуста в контексті українсько-польського діалогу культур. Цей музикант є автором численних камерних, оркестрових, хорових творів, обробок народних пісень, музики до кінофільмів і театральних спектаклів, а також талановитим менеджером, директором міжнародного фестивалю «Форум музики молодих» (у 2008 році), а від 2010 року – очільником державного видавництва «Музична Україна».

Як зауважила Анастасія Молибога, важливу роль у творчому становленні Богдана Кривопуста відіграла участь у стипендіальній програмі «Gaude Polonia» в 2003 році, яка дала йому можливість удосконалити професійну майстерність під керівництвом відомого польського композитора і музично-громадського діяча Александра Ласоня й розширити контакти з польськими колегами.

Ніби підсумком симпозіуму та водночас преамбулою до творчої частини заходу став виступ доктора культурології, професора, директора Київського державного музичного ліцею імені Миколи Лисенка Сергія Волкова, котрий проаналізував новітні виклики ХХІ століття і міграційний досвід учасників освітнього процесу в музичному мистецтві. На думку вченого, взаємодія різних культур і культурні обміни активізуються під час цивілізаційних викликів і збройних конфліктів, коли великі групи людей, рятуючись від небезпеки, мігрують із місць постійної дислокації та змінюють культурну мапу планети.

Доповідач відзначив особливу роль творчої молоді у цих процесах і навів як приклад перебування в Польщі під час російсько-української війни учнів Київського державного музичного ліцею імені Миколи Лисенка – одного з найстаріших мистецьких навчальних закладів України, котрий наступного року відзначатиме 90-річний ювілей. Понад 30 музично обдарованих учнів ліцею отримали можливість продовжити навчання в мистецьких школах Варшави, Катовіце, Кракова, Кошице, Лодзі, Познані, Щецина, Ярослава та інших польських міст, але не полишали занять у рідній київській десятирічці, які відвідували дистанційно.

По завершенні наукової частини симпозіуму відбувся концерт-презентація учнів ліцею. Програма була продуманою до найменших дрібниць і включала твори західноєвропейських, українських і польських композиторів. Відкрив програму виступ наймолодшого учасника, учня четвертого класу Михайлика Волкова (клас викладача Олени Бондаренко), котрий виконав твір Віктора Косенка «Скерцино» з циклу «Чотири дитячі п’єси» для фортепіано. Юному піаністові вдалося створити грайливий образ завдяки енергійній подачі матеріалу і контрастному зіставленню мінорних і мажорних епізодів.

Два Менуети з Першої сюїти Йоганна Себастьяна Баха для віолончелі соло прозвучали у виконанні шестикласниці Анни-Марії Волкової (клас професора Олени Червової). Граційний характер старовинного танцю був ідеально відтворений виконавицею, а бездоганно виконані технічні елементи твору і прекрасне фразування викликали позитивне враження у публіки.

Дует віолончелістів у складі Анни-Марії та Михайла Волкових представив ще два твори композиторів епохи бароко – Менуети Йоганна Кунау і Вільгельма Фрідемана Баха. Значну частину програми концерту становили твори польських композиторів. Власну інтерпретацію Ноктюрну ре-бемоль мажор, ор. 27 Фридерика Шопена запропонувала учениця шостого класу Мирослава Гончаренко (клас викладача Тетяни Абаєвої), продемонструвавши при цьому глибоке проникнення у стилістику музики Шопена і філігранну виконавську техніку.

Запальний Польський танець Тіматі Адамовського для скрипки і фортепіано майстерно заграла шестикласниця Ярина Небесна (клас викладача Мар’яни Грабовської). Скрипальці вдалося захопити слухачів святковою атмосферою народного музикування, стилізованою у творі. У ролі акомпаніатора виступив учень 11-го класу Данило Капелюш (клас викладачів Євгена Дашака та Лариси Райко).

Цей виконавець є лауреатом численних міжнародних конкурсів і часто виступає з концертами на провідних сценічних майданчиках Європи як соліст і учасник камерних ансамблів. Саме йому випала честь завершення концерту-презентації, для якого він обрав Мазурки №№ 1, 6, і 11 для фортепіано Кароля Шимановського. Ці твори – складні як для виконання, так і для сприйняття, тому не часто звучать у концертах. Однак завдяки майстерності, чуттєвості й музикальності юний піаніст зумів проникнути у примхливий і вигадливий світ музики Шимановського.

Концерт вразив і водночас приємно здивував присутніх у залі. Публіка захоплено вітала юних музикантів, які майже по-дорослому, на високому рівні професіоналізму виконали твори різних епох і стилів. Виступи талановитих українських дітей стали щирим дарунком і знаком вдячності нашим дорогим польським друзям, а симпозіум – ще одним кроком у напрямку європейської культурної інтеграції України.

Марія РАЄВСЬКА