KKO-yuviley

Заснований у Києві 1963 року диригентом, видатною особистістю і легендарною постаттю в історії музичного мистецтва України шістдесятником Антоном Шароєвим, Київський камерний оркестр є найстарішим професійним камерним оркестром України

Антон Шароєв

Йдеться про відродження перерваної традиції камерно-інструментального музикування, зокрема, у козацьких середовищах, а відтак і в поміщицьких маєтках, що в Україні сягає ще XVII століття.

Зацікавлення камерним оркестром в європейській музичній культурі на початку ХХ століття обумовлене, з одного боку, розвитком камерно-інструментальних форм і жанрів, посиленням інтересу до мистецтва бароко, а з другого – тенденцією до «камернізації» музичного мислення. Митці, що досі зверталися до великих симфонічних форм, стали по-іншому підходити до музичного матеріалу. Це й деталізована (майже ювелірна) робота з тематизмом, експерименти з динамікою (від мікро- до макронюансів), ритмом, подекуди наскрізна поліфонічність, «персоналізація» звука (зокрема, вслухання в нього чи його відголос), особлива увага до струнної групи оркестру та її можливостей.

Із Романом Кофманом

В Україні сплеск інтересу до камерно-інструментальних жанрів, а потім – їхнього виконання професійним камерним оркестром припадає на другу половину ХХ століття. Виникають численні камерні симфонії, твори для струнних і струнного оркестру, різноманітні оркестрові мініатюри, етюди, маленькі серенади, а також concerto grosso.

У цьому напрямку працюють Валентин Сильвестров, Леонід Грабовський, Володимир Загорцев, Євген Станкович, Мирослав Скорик, Віталій Губаренко, Володимир Зубицький, Володимир Шумейко та багато інших українських композиторів. Чимало з них виконанням своїх камерних творів – часто прем’єрних – завдячують саме Київському камерному оркестру.

З Наталією Пономарчук

Олена Зінькевич, докторка мистецтвознавства, професорка НМАУ згадує: «Молодий колектив (і за складом виконавців: з більшістю з них слухачі щойно “ділили парту” в Київській консерваторії) відкривав нам “загублений світ” української музики. Не можна забути прем’єру “Алкіда” Дмитра Бортнянського! А поступове просування в концертні програми шістдесятників: “Маленька камерна музика” Леоніда Грабовського, “Серенада для струнних” i “Медитація” Валентина Сильвестрова, “Сім мініатюр” Валентина Бібіка… З яким захватом була сприйнята “Лютнева табулатура” Мирослава Скорика! Оркестр “дав старт”| поколінню 1970-х: згадуються прем’єри Олега Ківи, Євгена Станковича, чия Перша симфонія (Larga) викликала невдоволене буркотіння в колі консерваторів і захоплений прийом у молоді. А скільки нового було здобуто із замкненої раніше скрині європейського мистецтва: “Просвітлена ніч” Арнольда Шенберга, флейтовий концерт Вільгельма Фрідемана Баха із зібрання Берлінської aкадемії співу, Проста симфонія Бенджаміна Бріттена… Здавалося, що всі ми – Київський камерний, його аудиторія і молода композиторська генерація – одна команда, чиї зусилля спричинили справжню музичну повінь в українській культурі!»

Наталія Пономарчук із Валентином Сильвестровим

У ювілейному концерті циклу «Київський простір», присвяченому 60-річчю Київського камерного оркестру, за концепцією нинішньої головної диригентки цього колективу Наталії Пономарчук, звучатимуть твори, які заповнювали музичний простір Києва на час заснування й становлення оркестру: «Маленька камерна музика» № 1 для струнних Леоніда Грабовського, «Серенада для струнного оркестру» Валентина Сильвестрова, «Сім мініатюр» для струнних Валентина Бібіка, Симфонія № 4 «Sinfonia Lirica» для струнних Євгена Станковича та «Concerto grosso» для струнного оркестру Віталія Губаренка.

Наталія Пономарчук, головна диригентка Київського камерного оркестру з 2020 року: «Я завжди мріяла працювати у філармонійних оркестрах, зокрема в Національній філармонії. Адже оцей філармонійний дух я вважаю еталонним підходом до музикування. Таке ставлення до музики найбільш надихає. Київській камерний оркестр НФУ завжди зачаровував мене культурою виконання, багатим звуком, поезією виконавства, бездоганним стилем. Устремлінням до європейської стилістики гри, яка відрізняється увагою до нюансування, штрихової палітри, балансу, тембральної якості звука, колористики. Тобто тих речей, які притаманні найвищому оркестровому виконавському стилю. Це все дуже цінно для мене. Мені завжди хотілося мати справу з колективом, який має в собі такий потенціал і, тим більше, таку історію, яку не можна зрадити».

За інформацією пресрелізу