Kompanichenko

З початком повномасштабного вторгнення рф багато діячів культури стали на захист України. Серед таких митців – кобзар Тарас Компаніченко, який добровільно став військовослужбовцем, а нині служить у силах Територіальної обороні ЗСУ

«Я вважав неетичним, не отримавши зброї, говорити про захист вітчизни, що треба йти в бій. Тому, коли я отримав зброю, то відчув, що наблизився до стану, до якого мене зараховували – мене називали лицарем української культури», – каже Тарас. Його виступів відтоді стало більше, бо військове керівництво впевнено, що мистецька діяльність так само дієва у протистоянні російській навалі, як танки й гранатомети.

Посилання на фільм «Культура vs війна. Тарас Компаніченко»: https://www.youtube.com/watch?v=gYn7r-Be7kc&t=1090s

Усе життя Тарас досліджує, зберігає та популяризує українську кобзарську традицію. У 2023 році разом із гуртом «Хорея Козацька» він став лауреатом Шевченківської премії. Кобза супроводжує музиканта й у війську – під багатосторічну музику та кобзарський спів українські воїни приймають присягу, одружуються і проводжають побратимів в останню путь.

Вшановуючи на похованнях пам’ять про українських лицарів-військових, Тарас Компаніченко й гурт «Хорея Козацька» у такий спосіб показують, що українська культурна спадщина віддає шану полеглим героям чи героїням. Рідні та військові просять заграти старовинні українські твори. На думку Тараса Компаніченка, це підіймає цілий пласт культури, який показує її спадкоємність, тяглість історії та українських традицій. «Наш дух пробуджений, і він готовий піти на будь-які жертви, аби бути вільним. Бо лише вільний дух народу має можливість до реалізації своєї місії», – говорить митець.

Про виступи Тараса Компаніченка кажуть, що вони завжди є подією, підносять і цементують український дух. Жоден із концертів музиканта і «Хореї Козацької» не повторюється. Є твори, які звучать на прохання глядачів, трапляються мелодії, котрі знають присутні у залі та часто співають разом з артистами. А є й зразки, що тривалий час вважалися «народними», але насправді то або церковні піснеспіви, народжені в Україні кілька століть тому, або композиції авторів, імена яких просто замовчували за радянської влади.

«Кожен народ, кожна нація навіщось створені Богом. Для чого? Щоб просто возгордитися? Ні. Тільки для того, аби якось прислужитися для спільного земного блага. Щоб творчий потенціал кожної нації був реалізований. Ми маємо вистояти в цiй боротьбi для того, щоб реалiзувати той божий задум відносно нас – бути вiльними, щоб творити!» – вважає герой документального циклу «Культура vs війна» Тарас Компаніченко.

«Culture vs war. Taras Kompanichenko». Teaser of the documentary: https://www.youtube.com/watch?v=NlL11z_9X2g

Комплексний проєкт «Культура vs війна» був ініційований у травні 2022 року Асоціацією «Дивись українське!» з метою посилення світової підтримки України у війні, яку веде рф. Головною складовою проєкту є цикл документальних фільмів, герої яких – українські музиканти, кінематографісти, письменники, фотографи та інші діячі культури. Це історії, переживання і світоглядні міркування людей, які є творцями, носіями та одночасно стали захисниками української ідентичності й культури: кінооператор Сергій Михальчук, учасники гурту «Антитіла», режисер та актор Ахтем Сеітаблаєв, подружжя фотохудожників Влади і Костянтина Ліберових, кобзар Тарас Компаніченко, письменник Сергій Жадан.

Трейлер проєкту «Культура vs війна» тут: https://www.youtube.com/watch?v=hxXpVnxAYRs

Команда проєкту: режисер – Кадім Тарасов; оператор-постановник – Юрій Грузінов; продюсер – Андрій Різоль; виконавчий продюсер – Аліна Краснянська; менеджер проєкту від ЄС – Марко Ферраро; креативний продюсер – Святослав Різоль; оператори – Денис Дужник, Олег Руз, Юлія Большинська.

Проєкт реалізується Асоціацією «Сприяння розвитку кінематографа в Україні – дивись українське!» за підтримки European Union in Ukraine, «Фонду «МХП-Громаді» та компанії «Вавилон». Слоган проєкту – «Бути вільними, щоб творити!»

За матеріалами пресрелізу