28 червня 2012 року виповнилося 15 років відтоді, як Постановою Кабінету Міністрів України «Про присвоєння імен закладам культури» № 608 Щорській дитячій музичній школі було присвоєно ім’я Натана Рахліна
Славетний митець – неперевершений музикант, народний артист СРСР, лауреат Державної премії, професор, художній керівник і головний диригент Державного симфонічного оркестру України й оркестру Татарської АРСР – народився 10 січня 1906 року й провів дитячі та юнацькі роки у нашому маленькому мальовничому містечку Щорсі (тоді Сновську Чернігівської губернії). І, безперечно, на формування його таланту, індивідуальності вплинуло насамперед те середовище, у якому він народився і виріс.
Звернувшись до Щорського історичного музею, авторка цих рядків знайшла такий опис: «На початку ХХ сторіччя Сновськ являв собою робітниче селище, що складалося з невеликих одноповерхових будиночків, розташованих по колу, в центрі якого знаходилася базарна площа». І далі: «Сновськ розташований біля чудового соснового лісу, прийнятної для здорового купання річки Снов. Наше містечко відрізняється здоровим кліматом, завдяки чому кількість дачників, що розміщуються тут для літнього відпочинку, зростає з року в рік». Чернігівський край із його мальовничою природою та народною музикою заклав у юнака талант, що в подальшому спрямував його творчу діяльність.
Родина Натана Рахліна була дуже музикальною. Дідусь працював ковалем. Його діти – п’ять синів і п’ять дочок – мали великі здібності, співали, грали на різних інструментах. Серед них виділявся Григорій – батько майбутнього диригента. У двадцять років він поїхав учитися до Варшавського філармонійного училища військових капельмейстерів. Потім, повернувшись до Сновська, організував самодіяльний оркестр.
Батько мав величезний вплив на професійне формування сина. Натан Григорович вважав, що «тато був обдарованою людиною із залізною волею». Помер він рано, у віці 57 років, коли Натан вже став відомим музикантом, лауреатом Всесоюзного конкурсу диригентів (1938 р.).
Сім’я у Рахліних була велика. Батько – військовий капельмейстер – служив в армії, переїжджав з одного місця до іншого. Діти виховувалися в діда, людини небідної. Той онуків дуже любив. А про Натана сусіди розповідали, що він почав співати з колиски – раніше, ніж розмовляти. Коли йому було років зо два-три, він став вимагати, щоб йому купили скрипку. Дід узяв фанеру, випиляв з неї невеличку форму, схожу на скрипку, натягнув мотузку і віддав онукові. Із маленьким Натаном сталася істерика. Дідові довелося запрягти коня, поїхати до Мени, де був у ті часи великий базар, і купити справжню скрипку. З тим інструментом Натан не розлучався, грати навчився самостійно. У чотири роки вже брав участь в оркестрі, а з шести – музикував на весіллях.
Перший запис у трудовій книжці Натана Григоровича датовано 1913-м. Йому було лише 7 років, коли він став працювати тапером у кінотеатрі. Хлопець влаштовував господаря тим, що міг супроводжувати фільми грою на кількох музичних інструментах: флейті, скрипці, альті, бубоні.
Чернігівщина завжди залишалася в серці Натана Рахліна як батьківщина. Він не забував її і часто приїздив, щоб відвідати рідних.
Будинок Рахліних у Щорсі не зберігся. Неподалік стоїть хата дядька Авраама Залмановича (народився 1892 р.) і його дружини Софії Григорівни (1896 р. народження). Ці дані були знайдені у домовій книзі, яка зараз знаходиться у мешканців споруди по вулиці Горького, 18.
Розшукуючи цікаві факти з життя видатного диригента, учні нашої музичної школи познайомились із колишнім професором хімії Московського державного університету, випускником щорської школи № 3 Аркадієм Гузієм (1936 р. народження). Він поділився спогадами: «У 1958 році я, студент хіміко-біологічного факультету, був на концерті симфонічного оркестру під керівництвом Натана Рахліна у Москві. Ми слухали музику, затамувавши подих. Потім разом із товаришами написали записку диригентові: “Натане Григоровичу, Вас вітають земляки зі Щорса”. Ми сподівалися, що маестро подасть хоч якийсь знак рукою чи словами привітає нас зі сцени. На жаль, цього не відбулося, але ми все одно були дуже раді зустрічі з нашим видатним земляком».
Викладач музичної школи, завідувач відділу духових та ударних інструментів Леонід Рибальченко також пригадав: «У 1973 році мене призвали на строкову військову службу до Київського округу, зарахували до духового оркестру тромбоністом. Диригентом був підполковник Еміль Маркус. Коли він побачив, що я родом із Щорського району, то запитав: “Щорс? Так ви земляк Натана Рахліна?” Чесно кажучи, я на той час навіть не знав цього прізвища. І тільки завдяки Емілю Йосифовичу довідався, що талановитий диригент – мій земляк, із яким Маркус дружив».
1986-го, в рік вісімдесятилітнього ювілею Натана Рахліна, до нашого міста приїздив Державний симфонічний оркестр Татарської АРСР. Цей оркестр, який великий маестро створив у 1966 році, по праву вважається одним із найкращих у Європі.
Колектив Щорської дитячої музичної школи дуже пишається видатним земляком. У школі проводяться заходи зі вшанування його пам’яті – вони мають велике значення для виховання в учнів національної гідності, високих моральних якостей.
У 2006-му виповнилося 100 років від дня народження Натана Рахліна. На малій батьківщині диригента у місті Щорсі, в дитячій музичній школі його імені весь 2005–2006 навчальний рік був присвячений пам’яті великого митця. Пройшли концерти вихованців школи і викладачів для учнів міських навчальних закладів, виховні, літературно-музичні години (спільно з дитячою бібліотекою), обласний конкурс виконавців на духових інструментах імені Натана Рахліна. У школі було оновлено кімнату-музей.
Визначною подією року став візит до Щорса доньки Натана Рахліна Леонори та онука Ігоря Лисенка. Гості відвідали в школі музичний вечір «Натан Рахлін – наш видатний земляк». Наприкінці імпрези зі спогадами про батька та враженнями від почутого в Щорсі виступила Леонора Натанівна Рахліна: «Надзвичайний концерт, надзвичайні у вас діти! І те, що у Щорсі, здавалося б, у такій глибинці, куди й доїхати не завжди просто, живе таке велике музичне відчуття, тонке розуміння добра, теплоти, краси людської душі, – символічно. Це саме те, що завжди в собі зберігав Натан Рахлін.
За життя Натан Григорович так і не встиг продиктувати свою біографію. Він жив у музиці, в іншому, віртуальному світі, й усе, що відбувалося на поверхні Землі, для нього не існувало… Це була людина дивовижна, одержима. Він керувався тією формулою, яку сформулював іще великий Кант: “Єдине, що має цінність на цій землі, – це зіркове небо над головою i моральний закон усередині нас”»…
Минуло вже кілька років, як немає з нами Леонори Натанівни, але зв’язки колективу школи з нащадками Натана Рахліна не перериваються. До Щорсу приїжджають його онук Ігор Лисенко, скульптор за фахом, член Національної спілки художників України, а також учень, художній керівник і головний диригент київського камерного оркестру «Українська спадщина» Олег Андрєєв, інші митці й шанувальники творчості маестро.
У 2011-му, в рік 105-ї річниці від дня народження Натана Рахліна відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки з барельєфом диригента, яку виготовив і встановив на фасаді Щорської дитячої музичної школи імені Натана Рахліна Ігор Лисенко. Колектив Щорської ДМШ щоразу переконується в тому, що ім’я Натана Рахліна додає школі честі, наснажує викладачів, учнів і значною мірою зобов’язує їх бути гідними пам’яті видатного земляка.
Ольга СВИСТУНОВА
Друковану версію статті читайте: Ольга Свистунова. Пам’яті видатного диригента ХХ століття // Музика. – 2012. № 4. – С. 46–47.
