12 квітня (о 18.00) у центральному храмі Національного заповідника «Софія Київська» відбудеться презентація унікального нотного видання – збірки хорових творів знаної української композиторки Ганни Гаврилець
Зізнаюся, не збиралася анонсувати цю акцію, сумніваючись у правильності такого рішення. Чому? Поясню. Мене запросив у цей проєкт його головний організатор – відомий диригент-хормейстер, народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Микола Гобдич задля написання супровідної, традиційної для видання партитур хорових творів статті про видатну композиторку.
Спочатку мені здавалося правильнішим, якщо подію висвітлить хтось інший, оскільки моя промоція може видатися якоюсь мірою заангажованою. Однак – як подивитися. Адже все залежить від точки зору. Тому на противагу першій думці прийшла інша, а саме: моє тривале занурення у процес, – а «забіг» від старту роботи до випуску в світ збірки вимірюється дворічною «дистанцією», – швидше, навпаки, сприятиме правильному розставленню акцентів. На цьому й утвердилася, взявшись, як то кажуть, за перо. Отже, окреслимо основні маркери.
По-перше, 11 квітня – день народження Ганни Гаврилець. Саме до цієї дати організатори заходу і прагнули приурочити презентацію збірки хорової музики композиторки. Не відкладаючи в довгу скриньку, одразу зазначу, що у колаборації із Миколою Гобдичем організатором події став відомий український культурний центр «Dom Майстер Клас», який надав менеджерську та спонсорську підтримку проєктові.
По-друге, презентація видання хорового доробку Ганни Гаврилець – неординарна подія для музично-культурної громадськості країни. І в цьому твердженні немає навіть натяку на пишномовність заради привернення уваги! Це справді так. Хорова музика композиторки займає, без перебільшення, лідерські позиції у національному хоровому мистецтві, є мейнстрімом хорової культури країни.
Хори пані Ганни знають і співають усі провідні українські колективи. Вони становлять базу їхнього репертуару. Далеко за прикладом не треба ходити. Найяскравіший – Камерний хор «Київ», багаторічним, незмінним (уже 34 роки – з 1990-го) керівником якого якраз і є Микола Гобдич – основний «винуватець» події.
Чому ініціатором видання став Микола Гобдич? Той, хто цікавиться творчою роботою цього діяча та його хору, не стане задаватися таким питанням, адже відповідь лежить на поверхні.
Він відомий як активний популяризатор історично різночасової музики українських композиторів. Але не тільки. Його також знають як видавця монографічних збірок хорової музики вітчизняних митців. На рахунку Миколи Гобдича їх уже понад 12. Тут і «Микола Дилецький. Духовні твори» (2003), «Михайло Вербицький. Духовні твори», «Євген Станкович. Хорові твори» (обидва видання 2004), «Микола Леонтович. Духовні твори», «Мирослав Скорик. Хорові твори» (обидва 2005), «Яків Яциневич. Духовні твори» (2006), «Артемій Ведель. Духовні твори» (2007), «Симеон Пекалицький. Духовні твори» (2008), «Кирило Стеценко. Духовні твори» (2013) тощо. Із них навіть укомплектувалася ціла серія з брендовим лейблом – «Бібліотека хору “Київ”».
Тому випуск у світ добірки хорової музики Ганни Гаврилець для Миколи Гобдича був лише справою часу. І мотивація склалася сама собою, коли два роки тому, 27 лютого 2022-го, композиторка завершила земний шлях. Тоді на піку емоційної хвилі, що сколихнула музичну громадськість через відхід у засвіти багатьма улюбленої авторки, Микола Гобдич вирішив увічнити пам’ять про неї.
Для нього ця сумна подія стала своєрідним тригером усвідомлення, що продовження «земного життя» мисткині можливе в іншій іпостасі – у зібранні її авторських ідей, котрі вона щедро жменями «розкидала» у творах, під єдиною книжковою обкладинкою.
Тоді й закипіла активна робота над збіркою, яка, за припущеннями хормейстера, мала завершитися набагато раніше – приблизно за пів року від початку. Але, як це нерідко буває, вийшло інакше з об’єктивних причин. Однак важливо наголосити: вихід друком збірки хорової музики Ганни Гаврилець саме з подачі Миколи Гобдича – це закономірність.
Перше творче «притирання» хормейстера і композиторки відбулося у 2001-му році, коли Ганна Гаврилець вирішила взяти участь у Всеукраїнському хоровому конкурсі композиторів «Духовні псалми третього тисячоліття», що проводився у рамках П’ятого хор-фесту «Золотоверхий Київ», яким керував саме Гобдич. Він тоді, як я дізналася з перших вуст в одній із розмов з композиторкою, і порадив їй спробувати себе одразу в трьох номінаціях – із композиціями для жіночого, чоловічого та мішаного хорів.
Для чоловічого хору вона написала «До тебе підношу я, Господи, душу мою», для жіночого – «Блаженний, хто дбає про вбогого», для мішаного – «Боже мій, нащо мене Ти покинув?». І яким був результат? Приголомшливий успіх! Адже Ганна Гаврилець перемогла в усіх трьох номінаціях, ставши володаркою Гран-прі за композицію для мішаного хору, першої премії за твір для чоловічого хору, другої – для жіночого, і ще отримала «Приз глядацьких симпатій» за псалм «Боже мій, нащо мене Ти покинув?».
Ну, а вже від 2003 року – з моменту підготовки хору «Київ» до Різдвяного турне у Голландії, зав’язався міцний творчий контакт колективу, його керівника Миколи Гобдича і майстрині на довгі роки. Під час тих гастролей хор виконував обробку Ганни Гаврилець колядки «Гой, питалася княжа корона», що нині є популярним шлягером.
Потім, навесні 2004-го відбулося ще й Пасхальне турне хору «Київ» у Голландії зі ще одним хітом авторки – аранжуванням народної пісні «Засвічу свічу». Далі – літнє турне того ж року в Данії з цією ж композицією, пізніше – у 2005-му, різдвяні гастролі знов-таки у Голландії вже з новим шлягером –варіантом колядки «Свят вечор», а 2006-го у Швеції з купальськими піснями в опрацюванні Ганни Гаврилець тощо. Немає сенсу продовжувати перелік виконань за кордоном творів композиторки, адже цей хоровий колектив більшість концертів дає саме за рубежем. І в усіх тих імпрезах лунають хорові опуси мисткині.
За 20 літ творчої співпраці хор «Київ» під орудою Гобдича виконував неймовірну кількість разів обробки народних пісень пані Ганни, у яких вона, як ніхто серед українських композиторів, була сильна! Також хор і його керівник здійснили чимало прем’єр її духовно-літургійних композицій, провели багато авторських імпрез. Музика композиторки у їхній інтерпретації звучала в Україні та по світу, і географія ця доволі широка й строката: Голландія, Бельгія, Швеція, Данія, Норвегія, США, Канада, Грузія, Велика Британія тощо.
Також не слід забувати, що Гобдич не раз ініціював появу на світ нових хорових творів композиторки. Чого тільки варта її остання великоформатна робота, датована 2016 роком, – історична фолк-ораторія «Віють вітри» на матеріалі історичних пісень, зібраних у різних регіонах України та на Кубані славнозвісним диригентом, фольклористом, композитором, засновником Української хорової капели Олександром Кошицем. Її прем’єра відбулася 2 жовтня 2018-го в Національній філармонії України.
А ще Гобдич був помічений у багаторазовому «редакційному свавіллі» в інтерпретуванні хорових творів композиторки, прикладаючи хормейстерський талант до її авторських ідей. Ну і, звичайно ж, він не соромиться, навпаки, – не втомлюється зізнаватися у захопленні красою музики мисткині. Та вона й справді неординарна, має самобутнє обличчя, вирізняється індивідуальним авторським почерком і головне – своєрідною красою мелодизму.
Ганну Гаврилець природа нагородила надзвичайним даром. Вона була майстром гарних мелодій. Через інтонаційність розкривається неповторність її авторського «обличчя», транслюються у світ потаємні музичні ідеї і думки. Гарними мотивами музика майстрині одразу ж приковує слухацьку увагу, через них діє магія впливу на слухачів. Потрапивши в ці пута, назавжди залишишся під впливом їхніх шарму й чарівності.
«Музика Ганни Гаврилець – світла. Мене особисто приваблюють її мелодії – це основне, і гармонійне обрамлення, і особливо модулюючі фрагменти у характерному її ключі, а ще ритми – навіть іноді естрадно-синкопуючі, проте завжди благородні та “класичні”. Приміром, коли ми заспівали її “Молитву” у фіналі концерту у Koerner Hall Royal Conservatory (Торонто) під час гастрольного турне містами Канади у 2019 році, спочатку була неймовірна тиша, а потім така ж неймовірна реакція залу. Я тричі виходив на поклін і кілька разів виводив хор із-за куліс. Для мене це був шок!»
Цей вислів, як неважко здогадатися, належить Миколі Гобдичу. І в ньому – сутність музики Ганни Гаврилець!
Усе це я «нанизала», щоби показати ступінь інтенсивності творчих контактів композиторки та хормейстера з його незмінним супутником – камерним хором «Київ». Це і є той красномовний маркер, який підтверджує тезу про те, що випуск хорової збірки творів композиторки від Миколи Гобдича слід сприймати як безумовну константу.
Ну, а зараз – про видання! У чому його унікальність? Зараз усі особливості збірки перелічувати не буду, адже докладно на цьому зупиняюся в її об’ємному музикознавчому контенті. Зазначу лише дві.
Отже, перша риса! Ця робота для Миколи Гобдича – експериментальна, адже він фактично відмовився від друкованої версії і випустив збірку як інтернет-книгу. Наслідуючи актуальні електронно-цифрові запити сучасності, у такому форматі куратор проєкту вбачає його функціонально-практичну зручність і вважає, що за електронним книговиданням – наше майбутнє. Адже це дає можливість у будь-який момент поповнювати електронну книгу новими творами або, за потреби, вносити редакційні виправлення.
І в цьому він абсолютно правий, тому що нині – доба високих технологій, «століття гаджетів», за модернізацією яких устежити просто неможливо, оскільки вона з кожним роком тільки набирає обертів. Окрім того, ми живемо в епоху тотальності соцмереж, тому не дивно, що людство більшу частину життя проводить у цифровій реальності. І, звичайно ж, у такому «електронному» життєвому контексті друкована продукція пасе задніх. Її час потихеньку, як не сумно, залишається позаду.
Друкована книжка вписувалася у рамки більш розміреної течії життя нашого недавнього минулого. Ще 10-15 років тому електронні інтернет-публікації несміливо й спорадично сусідили зі звичними посиланнями на першоджерела у бібліографічних списках наукових видань, дисертацій та енциклопедичних статей. Здавалося, що це щось несерйозне у порівнянні з солідністю багатовікового «друкарського старожила», захищеного атрибутикою авторських прав. Нині ж їхня присутність – стандарт і норма.
Електронні книги поки що не домінують, хоч тенденція до цього явно простежується, але існують на паритетних умовах за всіма канонами авторства поряд із друкованими. Вже не відмахнешся від них, як від чогось анонімного, хоча таким «продуктом» поки багатий інформаційний інтернет-простір.
Ми, згідно з висновками науковців, які вже багато років займаються вивченням категорії часу, вступили, освоюємо і живемо зараз у новому «часовому вимірі», для якого притаманна прискорено калейдоскопічна, «кліпова» реальність з її шаленим стихійним темпоритмом життя. Нині, і це не парадокс, а правда, будь-яка, навіть сенсаційна новина «живе» від сили 3 дні, а далі її місце займає інша. Ця реальність висуває свої запити суспільству щодо сприйняття часу і поширення інформації. Отже, електронна книга, в якій тепер «житимуть» хорові партитури Ганни Гаврилець, набагато швидше отримає інформаційну популярність і знайде цільову аудиторію.
Перейдемо до другої важливої, не побоюся сказати, унікальної риси видання. Це – мегазбірка! У ній представлено всі хорові твори Ганни Гаврилець для різних складів, включно з великомасштабними опусами – фолк-ораторіями «Барбівська коляда», «Віють вітри», фолк-концертом «Кроковеє колесо» й великою кількістю обробок народних пісень.
Під одною палітуркою зібрано фольклоризовані опуси композиторки, її сакрально-літургійні духовні композиції, серед яких такі хіти, як «Молитва», «Богородице Діво, радуйся», псалми «Боже мій, нащо мене Ти покинув?», «Блаженній, хто дбає про вбогого», «До тебе підношу я, Господи, душу мою» тощо, а також хорові інтерпретації віршів українських поетів – Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Олександра Олеся, Федора Млинченка та інших.
Складно повірити, але за бортом залишився лише один хоровий твір пані Ганни через його склад – це «Stabat Mater» для хору та оркестру. Всім іншим пощастило потрапити в об’єктив уваги організатора видання – пана Гобдича. Він сфокусувався не тільки на відомих і широко виконуваних опусах авторки, а й вирішив копнути глибше, зосередивши увагу на її домашньому авторському архіві. І з’ясувалося, що в ньому є зразки, що приховані від очей шанувальників таланту композиторки та припадають «часовим пилом». Деякі – призабуті, хоча раніше бачили сцену, а є і взагалі невідомі.
«Скриня» на вірш Софії Майданської… Хтось чув у хоровому виконанні цей твір композиторки? А в музичних колах узагалі знають про його існування? Є знайомі з Гімном «Живи, Академіє!» на вірш Федора Млинченка? Яку саме академію він прославляє?
Відкрию завісу таємниці. Ці два опуси було знайдено в домашньому архіві Ганни Гаврилець уже після її смерті, коли розпочалася робота над збиранням нотного матеріалу для майбутнього видання. Припускаю, що від чоловіка композиторки, альтиста Дмитра Гаврильця, котрий якраз і займався архівними пошуками в проєкті, поширилася інформація, і хтось із колег –виконавців чи музикознавців – знає про існування цих її творів. Але досі вони були «закриті» – як із точки зору оприлюднення партитур, так і, відповідно, виконавської адаптації.
Ганна Олексіївна завжди була вкрай педантичною у питанні датування своїх композицій. З’ясувалося, що Гімн «Живи, Академіє!» написано 1992-го, в один рік з іще одним твором на вірш поета Федора Млинченка – «Мій Боже любий, заступись». І обидва опуси створювалися до відкриття-відродження Києво-Могилянської академії.
Якщо «Мій Боже любий, заступись» у 1990-ті роки звучав у концертних програмах, що видно за збереженими концертними буклетами, то факт виконання Гімну на честь Києво-Могилянської академії Микола Гобдич ставить під величезний сумнів, вважаючи, що він поки що не бачив сцени.
«Скриня»! У цьому випадку можна зі стовідсотковою впевненістю стверджувати, що опус ніхто ніколи і ніде не чув. Його унікальність – не в якійсь небувалій авторській винахідливості. Ні! Мініатюру написано у 1980 році, коли Ганна Гаврилець була ще студенткою третього курсу Львівської державної консерваторії імені Миколи Лисенка. Тож виходить, що це її перший хоровий твір, із якого віднині слід вести відлік хорової творчості композиторки.
А оскільки літературною основою «Скрині» став вірш відомої поетеси Софії Майданської, «розкривається» ще один цікавий факт біографії композиторки – творча дружба двох майстринь, яка зародилася за часів навчання Ганни Олексіївни у виші. Надалі цей контакт підкріплювався численними творчими перетинами.
Наприклад, у роботі над мегапопулярним фолк-дійством «Золотий камінь посіємо», який композиторка створювала на прохання Ніни Матвієнко до її 50-річчя. Саме за нього пані Ганна у 1999 році була удостоєна звання лауреатки Національної премії України імені Тараса Шевченка. Сценаристкою ж твору і авторкою поетичних текстів деяких його номерів була Софія Майданська. До слова, фінал дійства «Ввійди і ти у цей Собор» на її вірш згодом відокремився і набув статусу мегапопулярного шлягеру.
Отже, «Скриня» – перший опус композиторки, старт творчості, полюс початку хорової майстерності. Проте у збірці присутня й композиція із протилежним знаком – полюс фіналу, кінця. І це нікому невідомий «“Post-Дударик” за Миколою Леонтовичем». Твір датований 2021-м роком, тобто створений незадовго до відходу авторки у засвіти. І про нього, як і про «Скриню», ніхто ще не знає.
Чому в нього така дивна назва, що означає приставка «пост»? Фішка якраз у тому, що за основу мисткиня взяла не фольклорний хіт – популярну українську народну пісню «Дударик», а не менш відому всім обробку цієї пісні Миколи Леонтовича. І в результаті постала обробка на обробку, своєрідна модернізація знаменитого народного хіта!
Я зупинилася поки лише на трьох творах – і вже перед нами розкриваються «біографічні» історії, що інтригують. А скільки їх ще можна розповісти, адже у виданні зібрано всю хорову творчість Ганни Гаврилець, тому й було витрачено аж два роки на працю над ним. Можна висвітлити хорову спадщину композиторки загалом або продовжувати оповіді щодо народження і виконавського життя кожного опусу. Та зараз у цьому немає потреби! Усе вже викладено у текстовій частині інтернет-книги. Тож охочі мають можливість продовжити знайомство.
Наведу об’єктив на концерті-презентації нотної збірки – «Світлій пам’яті Ганни Гаврилець», яким увінчається мистецька подія. У ньому прозвучать твори Ганни Гаврилець – «Хорал» («Молитва без слів»), «Херувимська пісня», «Латинський диптих» («Kyrie eleison», «Alleluia»), «Mіserere», «Господи, вислухай молитву мою» (псалом 142-й), «Оранта» на вірш Софії Майданської, «Молитва». До речі, ця програма, але з іншою назвою – «Псалми та молитви», вже демонструвалася рік тому – 7 квітня 2023-го саме у «Софії Київській», теж до дня народження мисткині.
На всенародному хіті – «Молитві» – затримуватися не стану саме через його мегапопулярність. «Херувимська пісня» – теж відомий та часто виконуваний опус авторки, особливо у програмах хору «Київ».
Зацікавлений і спостережливий слухач одразу може поставити низку запитань. Наприклад, що то за «Хорал» із пояснювальною назвою «Молитва без слів»? За життя композиторки цей хоровий твір ніколи не звучав. Усі знають лише оркестровий «Хорал» для струнних Ганни Гаврилець. А «Miserere»? У доробку авторки значиться така композиція, але для хору та оркестру, – не суто хорова. Адже до нотної добірки потрапили тільки хорові опуси, інакше тоді б не залишився за кадром вже згаданий «Stabat Mater» для хору та оркестру.
«Оранта» на слова Софії Майданської. Хто знає цей твір? А «Латинський диптих» – як він виник? Твору з таким заголовком не зустріти в жодній енциклопедичній статті про композиторку, як і в переліку її творів. А ще знавці творчості Ганни Гаврилець, мабуть, здивуються, побачивши в концертній програмі псалм «Господи, вислухай молитву мою», бо прижиттєвих його виконань не було.
Відповідь на кожне поставлене запитання може вилитися в окрему статтю. Але, повторюся, усі роз’яснення подано у текстовому блоці інтернет-книги.
Скажу лише дуже коротко. Справді існують оркестровий «Хорал» (для струнних) і оркестрово-хорове «Miserere». Проте потрапили вони до цієї збірки завдяки редакційним зусиллям Миколи Гобдича. Він здійснив транскрипції обох творів для мішаного хорового складу вже після смерті авторки, хоча свою редакторську руку докладав, звичайно, з її дозволу і за життя Ганни Олексіївни. Хормейстер хотів якомога ширше розповсюдити цю першокласну музику, вважав, що вона має існувати у різних виконавських версіях.
«Латинський диптих»… Дві його частини Ганна Гаврилець написала в різні роки, причому з величезним (18-річним!) часовим розривом: «Kyrie eleison» – 2002, а «Alleluia» – 2020-го. Композиторка й не думала їх поєднувати. Ця ідея виникла у Гобдича і він, за згоди пані Ганни, поєднав твори у мініцикл.
У випадку з «Орантою» на текст Софії Майданської знову не обійшлося без Миколи Гобдича. Це – його «редакторський парафраз» відомого хіта «Ввійди і ти у цей Собор». Але спочатку сама авторка через інтерес виконавців до твору зробила його другу редакцію. Ну, а 2023 року, вже після кончини мисткині, опус отримав ще одну назву «Оранта», оскільки знову зазнав змін. І цього разу вже з волі Миколи Гобдича.
Із псалмом «Господи, вислухай молитву мою» взагалі склалася мало не детективна історія, оскільки він пережив чимало цікавих трансформацій, змінивши кілька «жанрових образів». Хіба хтось може здогадатися, що він переродився у хоровий твір з інструментальної мініатюри для віолончелі та фортепіано, яку Ганна Олексіївна написала у 1996-му та присвятила дорогій їй людині, неабиякій особистості, віолончелісту за фахом Олександрові Тищенку, який певний час очолював Львівську десятирічку. Саме він круто змінив її життя, зігравши доленосну роль.
У пошуках музично обдарованих дітей Олександр Дмитрович їздив Західною Україною – по містах і селах Івано-Франківської, Тернопільської, Волинської, Львівської областей. Не оминув і рідного села Ганни Гаврилець – Видинова, де й познайомився з нею – десятирічною дівчинкою та умовив її батьків погодитися на продовження навчання дитини у Львівській десятирічці (тепер це Львівський державний музичний ліцей імені Соломії Крушельницької). До речі, батьки не одразу дали згоду, адже боялися відпускати маленьку Аню далеко від рідної домівки. Але переконливість Олександра Дмитровича взяла гору. Так розпочався шлях до вершин мистецтва знаної композиторки.
Та повернуся до інструментального опусу. Через 3 роки – у 1999-му авторка переробила його на вокаліз для двох сопрано та чоловічого хору, без літературного тексту, але з назвою 142-го псалма – «Господи, вислухай молитву мою». У такому жанрі композиція практично не мала сценічного життя. Воно розпочалося від моменту перетворення вокалізу під редакторською рукою Гобдича в повноцінний хоровий твір. Це відбулося вже після відходу майстрині у кращий світ 2022 року. Зараз композицію виписано для мішаного хору і підтекстовано словами 142-го псалма.
Тож, як бачимо, кожен твір має самобутню історію! Й таких чимало у збірці!
Екскурс напередодні презентації книги буде неповним, якщо я не окреслю загальну її структуру. Видання складається з двох взаємопов’язаних, але самостійних частин – нотної (це хорові партитури) та літературної.
Нотну добірку поділено на п’ять розділів, де згруповано композиції відповідно до жанрової тематики, що не потребує особливих пояснень. «Духовна музика», «Різдвяні пісні», «Народні пісні», «Музика поезій» (опуси на вірші українських авторів) та «Ораторії» (дві ораторії – «Барбівська коляда» та «Віють вітри»).
Зміст текстової складової фоліанту пояснено у назві – «Життєпис та хорова творчість Ганни Гаврилець». Тут є глави, що відповідають певним нотно-музичним розділам і висвітлюють конкретний образно-жанровий сегмент хорової творчості композиторки.
Однак! Микола Гобдич і раніше запрошував на свої видавничі проєкти музикознавців задля написання преамбули хоровій музиці того чи іншого композитора, налаштування користувачів на хвилю її сприйняття. Але у випадку з публікацією хорових творів Ганни Гаврилець вийшов експеримент.
Початковий посил був стандартним – переді мною ставилося завдання написати вступну статтю про Ганну Олексіївну з її біографією та характеристикою творчості. Однак у процесі роботи виникла консолідована думка повноформатно представити життєвий шлях композиторки, який не є широковідомим, а також цілісно проаналізувати її хоровий доробок.
До слова, по-справжньому комплексно підійти до розгляду творчості композитора можна, мабуть, тільки після смерті, коли завершено його земну путь, зібрано всі твори та упорядковано домашній авторський архів. Тільки тоді можливі найточніша систематизація, структурна класифікація творчості з образної тематики й жанрових різновидів, по-справжньому достовірна періодизація творчої спадщини.
Адже творчість – це живий організм, який дає підказки, коли у ньому відбуваються кардинальні зміни. Потрібно лише розпізнати ті серйозні «тектонічні зсуви» у покроковій ході композитора в мистецтві, які поділяють життя на періоди «до» та «після». Зрушення ж тектоніки творчості стаються або під впливом неординарних стимулів і зовнішніх викликів, або через появу радикальних внутрішніх імпульсів до перегляду творчої позиції.
Саме цим питанням присвячено текстовий блок електронної книги. У ньому детально викладено біографію композиторки, причому не за стандартною калькою дат і фактів, а реконструйовано живий процес становлення творчої особистості, знайомлячись із яким, розумієш, як Ганна Олексіївна стала тією видатною композиторкою, котру ми знаємо. Подано грунтовний аналіз усієї хорової творчості композиторки з систематизацією та класифікацією на рівні філософії творчості.
У результаті вийшла книга в книзі. І це, знов-таки, повторюся, – експеримент Миколи Гобдича. Тепер шанувальники хорової музики Ганни Гаврилець мають можливість, залежно від потреб та інтересів, відкривати цей фоліант – нотний чи текстовий його розділи. Хоча кожна складова самодостатня, проте сукупно вони створюють потрібну синергію впливу і надають функціональну зручність за принципом «два в одному», коли літературне слово допомагає у розумінні нотних текстів, а партитури є наочним посібником для музикознавчих висновків.
Презентація, нагадаю, відбудеться 12 квітня у центральному храмі Національного заповідника «Софія Київська». Саме там усі поціновувачі творчості Ганни Гаврилець зможуть дізнатися з перших вуст – від організатора й куратора події Миколи Гобдича – інші цікаві факти, яких чимало «приховала» ця інтернет-книга…
Анна ЛУНІНА
Фото з архіву авторки, композиторки та надані Камерним хором «Київ»
