Однією з родзинок учнівських конференцій «Мистецтво без меж: шлях до науки» та «ARS LONGA» (автор проєкту Олена Садівнича, науковий куратор Юрій Чекан), що проводяться вже п’ятий рік поспіль, традиційно вважаються діалоги із митцями.

Героями цьогорічної конференції «ARS LONGA» були Роман Меліш, Наталія Фоменко, Олесь Санін і Тарас Компаніченко. Для юнацтва вони стали прикладом для наслідування. Запитання і коментарі модераторів, розповіді і думки хедлайнерів, здавалося, були позачасовими, хотілося питати і слухати ще, ще і ще…

На зустрічі дітей із Романом Мелішем та Наталією Фоменко, захоплюючій і щирій, мені пощастило бути присутньою «наживо».

У Пущу-Водицю, де знаходиться Дитяча музична школа №39 (офлайн-локація конференції), спеціально привезли клавесин. Діалогу передувала невелика імпреза: звучала музика англійських, італійських композиторів ХVI – XVIII століть, яку виконавці доповнювали розповідями, створюючи атмосферу спокою, затишку, комфорту…

Рідкісний голос Романа Меліша – контратенор – у звичайній, неакустичній камерній залі музичної школи звучав і потужно, і витончено-кришталево; чарував, дивував. Професіоналізм, музикальність, блискуча техніка і, водночас, висока сценічна культура захопили слухачів.

Із неприхованою любов’ю і трепетом розповідала про клавесин та музику бароко і Наталія Фоменко – відома клавесиністка і дослідниця старовинної музики.

Не дивно, що твори, напсиані майже 400 років тому, наповнюють і музикантів, і сучасного слухача життєвою енергією, позитивними емоціями і впевненістю, бо ця музика глибока, здатна торкати і лікувати людські душі, особливо зараз, коли в нашій країні точиться війна. Цікаво було наживо послухати вокальні та інструментальні композиції англійських, італійських митців, а також сонату До мажор Дмитра Бортнянського та кант Єпіфанія Слвинецького «Радуйся, радость». Публіка була в захваті, вигукувала захоплююче BRAVO і не шкодувала оплесків.

Дивовижне враження справив Роман Меліш – людина молода, сучасна, талановита і дуже глибока. Своєю філософією, порадами, досвідом успіху і невдач, своєю громадянською позицією він підкорив публіку. Маючи гарну музичну освіту, можливість залишитися і працювати за кордоном, він повернувся в Україну, і почав популяризувати музику бароко. Адже нове, незвичайне цікавить, чарує, а потім і захоплює людей.

Війна змінила життя наших героїв-музикантів, але ще більше наповнила їх вірою в те, що можна віддати людям – потужну енергію музики, життєстверджуючий струмінь, віру у прийдешній день. Романа та Наталію добре знають в Україні, їх запрошують, чекають, аби на деякий час відволіктися від війни, зцілитися. І саме це зцілення мистецтвом дійсно відчули на собі усі присутні у залі під час барокового концерту-діалогу в Пущі-Водиці.

Варто зазначити, що діалог вели юні модераторки, учениці мистецьких шкіл Дар’я Бутенко і Ольга Бучина. Дівчата ставили цікаві питання: влучні, іноді несподівані і, навіть, провокативні. Їх коментарі – виважені, не по-дитячому дорослі, – дивували і гостей, і публіку.

Яскравим став фінал зустрічі. Роман Меліш говорив про об’єднання української нації. Слова і тези прості, але вагомі: наша молодь найкраща, найрозумніша, найкреативніша у світі; ця учнівська конференція, і взагалі мистецька діяльність нині – це боротьба, якою ми стверджуємо, що ми – Є; що нас не перемогти, поки ми разом, поки будуємо підґрунтя вільного та сильного майбутнього нашої держави!

Слава героям-захисникам, завдяки яким ми маємо можливість проводити такі неймовірні заходи!

Слава Україні!

Віра БАЙРАК,
викладачка Ірпінської ДШМ

Фото надані авторкою та Crescendo Art Forum