Інтервʼю з композиторами, виконавцями і викладачами Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського Русланом Каширцевим і Дмитром Малим, які стали учасниками проєкту «Сила музики» Міжнародного фестивалю «Музичні Імпрези України», узяте студентками Черкаського музичного фахового коледжу імені Семена Гулака-Артемовського спеціалізації «Теорія музики» Дарʼєю ЛІСОВСЬКОЮ та Анастасією ВЛАДІМІРЦЕВОЮ

Д. Л.: Шановні Руслане Геннадійовичу та Дмитре Миколайовичу! Вітаємо вас у Черкасах! Ми знаємо, що ви вперше у нашому місті. Що стало метою вашого приїзду?

Д. М.: Добрий день, шановні колеги! Наша команда представників Ради молодих учених Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського: Олег Копелюк, Ігор Седюк, Руслан Каширцев і я, Дмитро Малий, вдруге беремо участь у міжнародному фестивалі «Музичні імпрези України» на запрошення його генеральної директорки, композиторки, членкині Національної спілки композиторів України, викладачки Черкаського музичного фахового музичного коледжу імені Семена Гулака-Артемовського Євгенії Марчук.

Уперше наш концерт відбувся у 2022 році в залі Київської організації Національної спілки композиторів України в Києві. Цього разу в проєкті «Сила музики» маємо серію заходів: концерти, майстер-класи, зустрічі зі студентами і викладачами. Вчора наші колеги, піаністи Олег Копелюк та Ігор Седюк виконували твори зарубіжних композиторів. Сьогодні ми зробили концертну програму з творів виключно українських композиторів.

Прозвучать чотири моїх опуси, твори Руслана Каширцева, наших корифеїв – Володимира Птушкіна і Людмили Шукайло та українських класиків – Миколи Лисенка і Сергія Борткевича. Важливою подією також є виконання композицій Олени Шевченко-Міхаловської (випускниці Володимира Птушкіна) та Євгенії Марчук ˗˗ прозвучить її романс «Не одвертай від мене» у виконанні черкаської вокалістки Олесі Рожкової, яка також виступить як виконавиця мого нового твору.

А. В.: Перейдемо детальніше до ваших творів, які сьогодні звучатимуть. Це програмна музика чи крупна форма?

Д. М.: Сьогодні відбудуться три моїх прем’єри і прозвучить ще один твір у виконанні фортепіанного дуету у складі Ігоря Седюка та Олега Копелюка, який вони не раз грали у різних містах України й зарубіжжя. Ці опуси представлять різні напрямки моєї творчості. Один із них – Музична сповідь «Набуття віри» для органа, яку я написав півтора року тому, в жовтні 2022-го у Харкові, – належить до діатонічного вектора.

Вокальний цикл «Гласи Блаженних» на слова Тараса Шевченка, а саме його «Псалмів Давидових», – неофольклорного спрямування. Сьогодні пролунають три частини (цикл налічує шість) в інтерпретації викладачки та солістки Органного залу Черкаського музичного фахового коледжу імені Семена Гулака-Артемовського Олесі Рожкової (сопрано) і мене, Дмитра Малого (фортепіано). Також сьогодні ми з кларнетистом Русланом Каширцевим презентуємо новий твір «Інтродукція і танок» для кларнета й фортепіано.

Четверта композиція – пасакалія «Остання пісня янгола» для фортепіанного дуету. Над ним я почав працювати ще у 2016-му, але закінчив восени 2022 року. Маю варіант для камерного оркестру, який звучав у грудні 2023-го в Національній філармонії України у виконанні Національного ансамблю солістів «Київська Камерата», диригент Рок Фаргас.

Р. К.: На початку концерту я покажу дві частини свого Концерту фа мінор для кларнета і струнного оркестру в бароковому стилі. Перша буде виконана в перекладенні для кларнета і фортепіано, а друга – для кларнета і органа.

До речі, це була ідея Євгенії Марчук – зробити варіант для кларнета й органа та виконати в Органному залі Черкаського музичного коледжу. Перекладення зробила органістка й викладачка цього закладу Лариса Снозова, і сьогодні ми з нею гратимемо разом. То дуже цікавий досвід для мене, бо коли я замислював цей твір, не думав про використання органа, хоча концерт написано у бароковому стилі. А це та епоха, коли даний інструмент був особливо популярним.

Вибір барокової тематики пов’язаний із двома важливими аспектами. Перший: твір присвячено пам’яті мого вчителя по класу кларнета Євгена Миколайовича Боброва, а стиль бароко був його улюбленим. Він сам починав займатися музикою як гобоїст, а потім перевівся на кларнет, але його тепле ставлення до барокової музики залишилося з ним назавжди. У нього навіть була власна добірка улюблених барокових творів, тож бароковий стиль у певному сенсі для мене репрезентує мого вчителя.

Другий аспект – більш практичний, але теж вагомий. Серед творів для кларнета рідко можна знайти такі, які належать до власне барокової музики, тому що сам кларнет був винайдений ще на початку XVIII століття, та через деякі конструктивні проблеми до середини віку не вважався сольним інструментом. Перші концерти для кларнета з’явилися якраз близько середини XVIII сторіччя, тобто на межі бароко і класицизму. Це невелика кількість творів і вони є досить специфічними, тому й не входять у кларнетовий педагогічний репертуар. Зазвичай кларнетисти грають перекладення барокових творів.

Отже, мій Концерт для кларнета у бароковому стилі написаний так, щоб бути цікавим і для виконавця, і для слухача, але містить певні виконавські складності, які можуть бути корисними для навчання музиканта. У творі присутні загальноприйняті патерни кларнетової техніки – пасажні орнаменти, що притаманні кларнетовій музиці, які добре звучать на кларнеті й композитори їх часто використовують. В оригінальному звучанні кларнета і струнного оркестру концерт запланований до виконання у Харкові в травні місяці.

А. В.: А коли він був написаний?

Р. К.: Можна сказати, що достатньо давно, 2019 року. У 2020-му я його трохи відредагував, і зараз він постане у своїй, на мій погляд, уже кінцевій формі (можливо, я повернуся до нього років за десять, але то будуть мінімальні правки). Другу частину також можна виконувати і як окремий твір. Мій учень у Харківському музичному фаховому коледжі імені Бориса Лятошинського грав його у своїй випускній програмі.
Сьогодні також ви почуєте мою композицію, яка з’явилася вже досить давно, але потім була суттєво перероблена. Це – «Французька весна» для кларнета і фортепіано. Вона створювалася спеціально для фестивалю «Французька весна в Україні», який проводився у нас щороку («Французька весна» – фестиваль, який регулярно організовує Французький інститут в Україні спільно із Посольством Франції в Україні з 2004 року. – Прим. авт.).

Твір «Французька весна» витримано, звичайно, у французькому стилі, – мені, як композиторові-кларнетисту, французька музика близька. П’єса писалася у дусі складних кларнетових опусів, таких як «Конкурсне соло» Андре Мессаже, «Рапсодія» Клода Дебюссі, музика Франсіса Пуленка та Жана Франсе. У 2018-му я переробив цю композицію, і нині вона, як мені видається, має своє фінальне втілення.

У концерті так само пролунає «Регтайм весняного дощу» у виконанні фортепіанного дуету у складі Ігоря Седюка та Олега Копелюка. Це моя робота ще студентського періоду, однак у 2023-му я її фундаментально переробив – розширив, фактурно вдосконалив. Я гадаю, що виправив помилку, котрої припустився під час навчання: існувала проблема з переоцінкою можливостей фортепіано, – одному піаністу було дуже складно обійняти всю фактуру.

Я вдячний Олегу та Ігорю, адже саме вони скерували мене на цю ідею і виразили готовність виконати «Регтайм». Тож сьогодні він прозвучить в оновленому варіанті, яким я (на цей момент) задоволений.

Зараз я працюю над наступними творами й у майбутньому буду дуже радий знову приїхати до Черкас разом із Дмитром і показати наші чергові «проби пера».

Д. Л.: Як часто ви маєте спільні проєкти?

Р. К.: Ми працюємо на суміжних кафедрах. Наприклад, Дмитро Миколайович на кафедрах композиції та інструментування і теорії музики, а я – повністю на кафедрі теорії музики. Оскільки ми з Дмитром закінчили наш університет мистецтв і як композитори, і як виконавці (тобто у нас по два дипломи), то «переміщуємося» між кафедрами, залежно від ситуації.

Разом виступаємо у концертах, на конкурсах і фестивалях, входимо до Ради молодих учених ХНУМ імені Івана Котляревського. Ми також залучені до різних заходів як члени оргкомітетів, беремо участь у журі конкурсів. Приміром, у Конкурсі імені Тараса Кравцова від кафедри теорії музики я був організатором минулого року, а Дмитро входив до складу журі.

Д. М.: Я хотів би додати: якщо вважати концертні виступи проєктами, то у нас їх було доволі багато. Перший був у Києві 2022 року – ми спільно виконували твір Руслана Геннадійовича. Також Руслан грав фрагменти з моєї опери «Зелене коло» (перекладення для кларнета і фортепіано). Не раз ми представляли на публіці його Бароковий концерт, який сьогодні звучатиме, здається, уже вп’яте.

А. В.: Як змінилося ваше життя від 2022 року?

Р. К.: Я з Північної Салтівки, це район, де все почалося для Харкова. Я дуже добре пам’ятаю цей день: я прокинувся о пʼятій ранку з думкою про те, що все ж таки вони напали. Тоді довелося виїхати з Північної Салтівки в інший район міста. Це щодо змін у житті.

А творчість продовжувалася. Вона стала для нас одним із найважливіших моментів. Як на мене – це те, заради чого варто жити, нам треба продовжувати свій шлях. Зараз українська культура потребує не просто розбудови, а відновлення після колоніального минулого, яке над нами досі тяжіє. От нині розгортаються дискусії про те, що робити з російськими композиторами. Вважаю, потрібно задуматись, що нам робити з українськими композиторами, які мало виконувались або виконувались із відчуттям меншовартості. Тому сьогодні ми приїхали з концертною програмою із творів виключно українських композиторів.

Завдання наше й усіх українських музикантів – наново відкривати українську музику. Боротьба з колоніальним минулим – це те, що визначить діяльність і майбутніх українських професіоналів, бо це серйозна робота не на десять, а на п’ятдесят – сто років наперед. Нам слід, фактично, наново сформувати український національний музичний контекст.

А. В.: Чи не було періоду творчої паузи від початку війни?

Д. М.: Ні, творчої паузи як такої не було. Звичайно трапляються періоди стагнації, очікування, коли не можеш уловити ідею, але через кілька тижнів чи місяців тяжкої праці тобі вдається створити матеріал. Події війни ніяк не зашкодили моїй творчості, я почав писати навіть більше.

Р. К.: Були лише невеликі перерви, пов’язані з тим, що просто не вдається знайти втілення задуму. Помічаєш за собою повторення і починаєш заново переписувати все, додавати нові творчі засоби, які не використовував раніше. Я намагаюсь не робити великих перерв – максимум тиждень. Для мене це, як з грою на інструменті, – втрачаєш форму.

Д. М.: Можу навести приклад із циклом «Гласи Блаженних» для голосу та фортепіано. Я написав перші дві частини й хотів іти далі, але довго не міг визначитися з музичним матеріалом наступних псалмів. Це тривало близько півроку. Але одного ранку, коли прийшов час показувати новий твір для концерту бандурної музики (на 11 березня 2024 року), який організовувала професорка кафедри народних інструментів Любов Мандзюк, я, прокинувшись зранку, за дві години виклав на папері цю третю частину (Псалом 52 «Пребезумний в серці скаже»).

Для композитора головне – працювати. Ти маєш зробити крок і тільки тоді зрозумієш правильний він, чи ні. Можна провести аналогію із тим, коли ставиш гріти воду, а потім знімаєш її з вогню, не давши закипіти. Так само з композицією, потрібно працювати щодня – і в один момент у вас можливо щось вийде.

Д. Л.: Як зараз у Харкові проходять творчі заходи?

Р. К.: Зараз це конференції і круглі столи у форматі онлайн, що виявилося достатньо комфортним для багатьох учасників. Я думаю, що коли наш університет повернеться до звичайного навчання, то ми практикуватимемо змішаний формат, аби залучити більшу аудиторію, – тих людей, які не можуть бути присутніми чи приїхати до Харкова з інших міст.

Д. М.: Мистецьке життя насичене. Концертів стало навіть більше, ніж було до повномасштабної фази війни, – йдеться про заходи саме кафедри композиції, як окремо, так і в об’єднанні з іншими кафедрами. Ніщо не заважає творити і рухатися далі.

Р. Г.: Звичайно, ми змушені рахуватися з обставинами, але з іншого боку – пристосовуємося. Завдяки цьому в нас з’явилися невеличкі зали, де можна безпечно виконувати музику на публіку. Задача ворога нас зламати, паралізувати місто в усіх аспектах діяльності, але ми чинимо цьому спротив.

Д. М.: Хочу наголосити на тому, що навчання в університеті на освітній програмі «Музикознавство і композиція» абсолютно реальне у форматі online.

А. Н.: Можливо хочете щось додати до нашої розмови?

Д. М.: Кафедра композиції та інструментування Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського запрошує на навчання абітурієнтів. У нас працюють високопрофесійні викладачі-композитори: завідувачка кафедри, кандидатка мистецтвознавства, доцентка Ганна Савченко, доктор філософії, член Національної спілки композиторів України Олександр Щетинський, кандидат мистецтвознавства, член НСКУ Ігор Гайденко, секретар НСКУ Сергій Пілютиков, аспіранти і викладачі Володимир Богатирьов, Катерина Палачова і я – старший викладач, кандидат мистецтвознавства, член НСКУ Дмитро Малий. Також на кафедрі працює спеціаліст із цифрових технологій та музичного софту, кандидат технічних наук Сергій Воронцов, а віднедавна – й Алла Загайкевич як запрошена лекторка.

Р. К.: Також запрошуємо на вступ музикознавців! У нас три потужних музикознавчих кафедри з різною профілізацією: кафедра теорії музики (сольфеджіо, гармонія, поліфонія, дослідження композиторської творчості тощо), кафедра історії української та зарубіжної музики і кафедра інтерпретології та аналізу музики. Тож кожен студент має можливість знайти власний шлях у дослідженні музики.

А. Н., Д. Л.: Дякуємо за розмову! І чекаємо на нові зустрічі в Черкаському музичному коледжі та в концертах «Музичних Імпрез України».

Запис відбувся 13 березня 2024 року в м. Черкасах

На головному фото: Учасники концерту (зліва направо): Лариса Снозова, Євгенія Марчук, Олеся Рожкова, Дмитро Малий, Руслан Каширцев, Ігор Седюк, Олег Копелюк