На ХХІІІ Міжнародному фестивалі «Київ Музик Фест-2012» велике зацікавлення слухачів викликав концерт Національного ансамблю «Київські солісти» під орудою Володимира Сіренка. Імпрези цього колективу під назвою «“Київські солісти” представляють…» вже стали традицією. Цього разу було презентовано вельми неординарну програму, в якій прозвучали твори Ігоря Стравінського (Концерт in D), Юрія Ланюка («Музика з Книги Стайнених Просторів та Елегії для Птаха Сяйва»), Вікторії Польової («No man is an Island»), Святослава Луньова («Чотири стихіри» для струнних), Валентина Сильвестрова («Миттєвості пам’яті»)

Володимирові Сіренку, як головному диригенту «Солістів», удалося передати в інтерпретації кожного твору особливості авторcької стилістики. Слухачі відчули специфіку тембрової драматургії Ігоря Стравінського, просторові акустичні ефекти в партитурі Юрія Ланюка, виразний діалог голосу та оркестру з елементами театралізації у музиці Вікторії Польової, інтонаційну виразність, антифонність композиції Святослава Луньова.

Окремих слів заслуговує виконання «Київськими солістами» «Миттєвостей пам’яті» Валентина Сильвестрова – оркестр досяг просто божественного звучання, – диригент і артисти-інструменталісти були як єдине ціле. Слухачів вразили проникливість музики, непідробний людський щем за тими, хто пішов із життя, а посвяти близьким духовно колегам відзначалися особливим теплом і вдячністю.

Володимир Сіренко – відомий український диригент, митець шляхетної вдачі. Його прочитання музики завжди сповнене осібної магії і романтичного забарвлення. З лютого 2011 року він узяв керівництво цим колективом. Знаний в Україні та за її межами маестро має значний авторитет у музичних колах. Справжнє мистецьке визнання дала йому творча діяльність на чолі провідних оркестрів України: Заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії (з 1991 до 2000 рр.), а з 2000-го і донині – Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру. Програми, котрі він презентував у Національній філармонії (особливо такі масштабні проекти, як виконання всіх симфоній Густава Малера, циклу Пасіонів Йоганна Себастьяна Баха, всіх симфоній Бориса Лятошинського), стали непересічними подіями в мистецькому житті держави.

Відомий музикознавець Марина Черкашина-Губаренко після першого концерту «Київських солістів» під орудою Володимира Сіренка писала у рецензії: «Немає сумнівів, що обрання новим головним диригентом такого авторитетного, творчо ініціативного, по-справжньому визначного музиканта, як Володимир Сіренко, схвалив би сам засновник ансамблю Богодар Которович». Їхня творча співдружність виникла ще на початку 1990-х… Которович і за життя довіряв Сіренкові проводити концерти зі своїм колективом, хоча до цього улюбленого дітища ставився ревно й більшістю програм вважав за краще диригувати сам.

«Київські солісти» народилися сімнадцять років тому (точною датою вважається 29 листопада 1995 р.) під щасливою зіркою славетного Богодара Которовича – видатного музиканта світової слави, педагога, чия творча діяльність становить цілу епоху в скрипковому мистецтві України. Саме він виплекав у думках і серці мрію про такий ансамбль, кожен учасник якого був би гарним високопрофесійним солістом. Блискучий скрипаль-віртуоз із неземною духовною енергетикою зміг об’єднати справжніх майстрів (здебільшого своїх учнів) у камерний оркестр найвищого класу. З 1996-го, коли відбувся перший концерт, і до останніх днів життя 2009 року він керував ансамблем. «Київським солістам» аплодували Австрія, Німеччина, Японія, Польща, Франція, Сінгапур, Естонія. На їхньому рахунку – неперевершена перемога у Відні: Гран-прі та перші премії у номінаціях «Камерні оркестри» та «Всі оркестри» на ХХХ Віденському міжнародному фестивалі.

Музиканти здійснили чимало прем’єрних виконань, які ставали для слухачів непересічними відкриттями. Який шалений успіх мала, наприклад, світова прем’єра сценічної версії «Воєнного реквієму» в Національній опері України у рамках Міжнародного музичного фестивалю Бенджаміна Бріттена-2004! Пошуки нових форм музикування були характерні для творчого стилю Богодара Которовича – Артиста з великої літери, у котрого кожен проект народжувався як художній процес. Знаковими для української культури були два концерти Маестро зі скрипкою Нікколо Паганіні, яку спеціально для цієї імпрези доставили з Генуї. Він грав разом із відомою піаністкою, дружиною Євгенією Басалаєвою.

Магнетизм особистості Метра, його схвильовану, патетичну і водночас піднесено-благородну виконавську манеру, величезну силу впливу на аудиторію не раз відзначали критики. Ці риси й утворили той особливий стиль Которовича-диригента, який продовжив зірковий шлях Которовича-скрипаля. Артисти ансамблю згадують ту неповторну ауру, якою вирізнялися концерти Богодара Антоновича. «Він не працює на публіку, красиво маніпулюючи паличкою, а стриманими жестами чаклує над оркестром, заряджаючи музикантів своїми почуттями та енергією» (газета «Киевские ведомости»).

Створення ансамблю «Київські солісти» – це, як показав час, масштабний і довгостроковий проект Богодара Которовича, спрямований на підтримку та розвиток молодої талановитої когорти музикантів України. Мабуть, тому після раптової смерті керівника й натхненника колектив не розпався, не знизив високу планку виконавської майстерності. Адже при його заснуванні був заданий такий енергетичний імпульс, що, здається, особливі космічні сили вивели ансамбль на нові творчі обрії.

Важкі були роки пристосування артистів до життя «без Которовича». Треба було відшукати такого лідера, з котрим знайдуть спільну мову солісти, кожен із яких – яскрава індивідуальність і майстер, визнаний у світі (майже всі учасники колективу – лауреати міжнародних конкурсів).

Важливу роль у цей непростий період відіграла директор ансамблю Наталія Дущенко. Вона, зокрема, обрала правильну тактику, запрошуючи диригентів на певні проекти. Так, із жовтня 2009-го до січня 2011 року посаду головного диригента обіймав заслужений діяч мистецтв України Дмитро Логвин. Із ним «Солісти» відзначили своє 15-ліття, підготували ряд програм, але пошуки керівника тривали. Відбувалися концерти, гастролі Україною, виступи із різними солістами-виконавцями міжнародного класу, цікавими «гостьовими» диригентами, – такими як Сергій Протопопов, Кирило Карабиць.

Наталія Дущенко разом із художньою радою колективу вела пошуки нових форм роботи «Київських солістів». Були започатковані сольні концерти артистів ансамблю у Будинку актора, виступи тріо, квартету «Collegium», а також щорічний міжнародний фестиваль «Chamber Art Music».

Справжнім відкриттям для шанувальників стала програма «Таємниці стародавніх фоліантів», у якій звучали партитури з «бахівського архіву» – раритетних видань і нотних автографів XVI–XIX століть. Цей міжнародний проект було засновано 2007 року спільно з Центральним державним архівом-музеєм літератури і мистецтва України, фондом «Українське виконавське мистецтво». Його творчим координатором був відомий органіст Валерій Михайлюк, який, на жаль, цьогоріч пішов із життя.

Для творчої вдачі Наталії Дущенко, крім таланту організатора, сучасного менеджера, характерні толерантність, мудрість, а інколи самопожертва задля успіху справи. Славетний Володимир Крайнєв колись сказав про неї: «Коли ніхто не дав грошей на конкурс юних піаністів, Наталія, як Анна Кареніна, кинулася під потяг наших можновладців і дістала кошти». Цей вислів підходить до всіх складних ситуацій, які пережив ансамбль після смерті свого Маестро. Як би скрутно не було – зарплата у колективу була стабільною. Про це з повагою говорили самі оркестранти, віддаючи данину людським і організаторським рисам Наталії Євгенівни.

Вагомими подіями в житті ансамблю стали присвоєння Міністерством закордонних справ України звання «Посол української культури», а 2010-го – статусу національного колективу. «Київські солісти» в усі роки дійсно на високому художньому рівні представляли українську музичну культуру в багатьох країнах світу, виконуючи твори сучасних українських композиторів: Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича, Мирослава Скорика, Ігоря Щербакова, Ганни Гаврилець і багатьох інших.

Згадаймо цьогорічний фестиваль «Музичні прем’єри сезону». В концерті «Київських солістів» вдало поєдналися твори сучасних українських композиторів («Танго містеріозо» для фортепіано і струнних Ігоря Щербакова, «“Pezzi della Piazza” – імпровізації на тему Астора П’яццолли» для баяна та струнних Святослава Луньова, камерна кантата на вірші Йосипа Бродського «Музика літа» Вікторії Польової) з опусами митців інших країн: Іраді Сабаї (Франція), Галини Григор’євої (Естонія), Олександра Чайковського (Росія).

Усі виконавські складові імпрези були на високому художньому рівні. Володимир Сіренко вкотре продемонстрував талант тонкого інтерпретатора камерної музики. Концерт став одним із найкращих на фестивалі. Гра «Київських солістів» так вразила Олександра Чайковського, що він запросив ансамбль виступити в Москві на фестивалі, який очолює.

Оркестр також проведе цікавий концерт у грудні 2012-го, в якому прозвучать популярні «Карнавал тварин» Каміля Сен-Санса та «Кармен-сюїта» Жоржа Бізе – Родіона Щедріна. На лютий 2013 року заплановано виконання «Великої фуги» Людвіга ван Бетховена та Симфонії № 29 Вольфганга Амадея Моцарта.

Багатий на події сезон 2012/2013 років доповнять вісім концертів до 100-літнього ювілею Національної музичної академії України імені Петра Чайковського. Цю важливу дату колектив відзначатиме особливо, тому що майже всі артисти ансамблю та його керівники навчалися у святих стінах alma mater.

Універсалізм «Київських солістів» полягає в тому, що їхній високий професіоналізм дозволяє досконало відтворювати музику різних епох – від бароко до сучасності. Недарма після мистецької акції «Мова. Ми» запрошений відомий український диригент Кирило Карабиць, який багато гастролює за кордоном, сказав: «“Київські солісти” – найкращий камерний оркестр із тих, з якими я працював. Вони грають на європейському рівні». Ансамбль у тому концерті виконував твори Дмитра Бортнянського, Максима Березовського, Вольфганга Амадея Моцарта, Йозефа Гайдна, Олександра Козаренка, Валентина Сильвестрова. Підтверджують майстерність колективу і слова Валентина Сильвестрова про незабутнє «озвучення» його музики саме «Київськими солістами».

В чому ж секрет таких високих оцінок? Володимир Сіренко відзначає як основну рису артистів їхню фанатичну відданість справі, зацікавленість, небайдужість до того, що вони роблять. Про дух творчості, взаємодопомоги, взаєморозуміння говорили зі мною і концертмейстер ансамблю Тарас Яропуд, концертмейстери груп Сергій Топоренко, Олександр Лагоша, Юрій Погорецький, інспектор колективу Дмитро Третяк. Усі вони – відомі музиканти й багато років працюють у «Київських солістах». Кожен, окрім основної роботи над репертуаром в ансамблі, має сольні програми, бере участь у тріо, квартетах. Вони стверджують, що їхня робота – це не заробляння грошей, а живий творчий процес, без якого уявити себе не можуть.

Сучасний ансамбль «Київські солісти» розширює сферу концертної діяльності. Відчувається настання нового періоду в його творчому бутті. Втілюються в життя креативні проекти (участь у «ГогольФесті», «Київ Музик Фесті», «Музичних прем’єрах сезону», інших акціях). Колектив стає в епіцентр інтелектуально-художнього життя України.

Продовжує плідно працювати Мирослава Которович – заступник директора з творчих питань, солістка ансамблю «Київські солісти». Вона заявила про оригінальні задуми «Нововіденський вальс» та «Італійський феєрверк», що реалізуватимуться у Національній філармонії України. Всесвітньо відомі музиканти Гідон Кремер, Саулюс Сондецкіс завжди давали високу оцінку майстерності скрипальки. Зараз Мирослава продукує власні мистецькі проекти, виступає разом із «Київськими солістами» та грає соло з різними оркестрами. Вона уособлює живу пам’ять про видатного батька – Богодара Которовича.

Обсяг статті не дозволяє перегорнути всі цікаві сторінки історії унікального колективу. У сучасному вимірі один із провідних камерних оркестрів держави Національний ансамбль «Київські солісти» своєю творчістю, кожним концертом утверджує власний виконавський стиль – стиль досконалих інтерпретацій, високої духовності, справжньої майстерності, технічної віртуозності й, гадаю, цілковито заслуговує на право носити ім’я свого славетного засновника Богодара Которовича.

Ось такі вони, музиканти ХХІ століття, гордість України!

Галина СТЕПАНЧЕНКО

Фото Романа РАТУШНОГО

На фото:

Ансамбль на сцені Національної філармонії

Володимир Сіренко

Богодар Которович

На репетиції

Наталія Дущенко

Під час концерту

Друковану версію читайте: Галина Степанченко. «Київські солісти»: сучасний формат // Музика. – 2012. – № 5. – С. 58–61.